Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 462/1232/23

Короткий зміст позовних вимог:

У лютому 2023 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» (далі – ЛКП «Залізничнетеплоенерго», підприємство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.

 Позовна заява мотивована тим, що ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є теплопостачальною організацією та надає послуги з постачання теплової енергії і гарячої води, у тому числі до квартири відповідачів, які проживають у квартирі АДРЕСА_1.

Відомостей про відключення зазначеної квартири у встановленому законом порядку від мережі у підприємства відсутні. Співвласники багатоквартирного будинку, в якому знаходиться, у тому числі квартира відповідачів, рішення про вибір моделі договірних відносин не прийняли, тому сторонами у належній формі було укладено типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, що є публічними договорами приєднання.

Згідно з умовами вказаних договорів споживач здійснює оплату за цими договорами щомісяця не пізніше останнього дня місяця, який настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Відповідачам за надані послуги у період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року нараховано 22 772,61 грн. Заборгованість відповідачів за житлово-комунальні послуги за вказаний період не погашалася. Отже, оскільки відповідачі не виконують свої обов’язки зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги, тому виникла заборгованість у розмірі 22 772,61 грн, чим порушено право підприємства на отримання коштів за надані послуги.

З врахуванням викладеного ЛКП «Залізничнетеплоенерго» просило суд стягнути з відповідачів солідарно 22 772,61 грн заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року позов ЛКП «Залізничнетеплоенерго» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» заборгованість по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року у розмірі 22 772,61 грн. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго» по 1 342 гривень сплаченого судового збору з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Посилання  ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, на увагу не заслуговують, так як факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від сплати за спожиті послуги.

Відповідачі зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім’ї і реєстрації.

ЛКП «Залізничнетеплоенерго» від 09 березня 2021 року № 582 та відповідями від 04 квітня 2023 року № 14076 та № 14056 з Єдиного державного демографічного реєстру і довідками відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області. Отже, доводи  ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем, на увагу не заслуговують, оскільки відповідними доказами не підтверджено факт його непроживання у вищевказаній квартирі. 

Відповідачі взяті на себе зобов’язання зі сплати за житлово-комунальні послуги не виконали, у зв’язку з чим у них виникла заборгованість за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року, яка відповідно до розрахунку становить 22 772,61 грн. Наданий позивачем розрахунок відповідачами не спростований.

Посилання ОСОБА_1 на те, що акти обліку теплоносіїв складені позивачем в односторонньому порядку, без представника споживача, є безпідставними, оскільки у копіях цих актів у графі «від споживача» міститься підпис ОСОБА_3 та/або штамп Львівського комунального підприємства «Сигнівка».

Відповідачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач не у повному обсязі надавав відповідачам послуги з постачання теплової енергії. Крім того, відсутні докази, які б підтверджували відключення квартири, в якій зареєстровані та проживають відповідачі, від мережі централізованого теплопостачання та доказів ненадання їм послуг з постачання теплової енергії.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції: 

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 травня 2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що між позивачем та відповідачами склалися правовідносини з надання комунальних послуг і оплати за них, доказів того, що позивач неналежним чином чи не у повному обсязі надавав відповідачам послуги з центрального опалення не надано, останні від таких послуг не відмовлялися.

Відповідачі, як споживачі комунальних послуг, зобов’язані сплатити за отримані житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися, проте ними таких дій не вчинено, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку вірно стягнуто районним судом на користь ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що  ОСОБА_2 судом першої інстанції не надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, не надано строк для подачі відзиву, позбавлено можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності. Районним судом ухвалено рішення по суті спору без дослідження відповідних доказів, зазначено неправдиві відомості про те, що акти зняття показників подачі тепла підписані сторонами.

Позивачем подано розрахунок заборгованості відповідачів зі сплати комунальних послуг, який містить ознаки підроблення. Відповідачі зверталися до правоохоронних органів із заявою про вчинення злочину представником ЛКП «Залізничнетеплоенерго».

Позиція Верховного Суду:

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки, визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги – результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов’язаний: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; своєчасно вживати заходів до усунення виявлених неполадок, пов’язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з його вини; забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу; власним коштом проводити ремонт та заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, іншого спільного майна, пошкодженого з його вини, яка доведена в установленому законом порядку; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, пунктом 5 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено обов’язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов’язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Висновок:

Ураховуючи викладене, суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачі взяті на себе зобов’язання зі сплати за спожиті житлово-комунальні послуги належним чином не виконали, у зв’язку з чим у них виникла заборгованість перед позивачем за надані ним послуги з постачання теплової енергії за період з 01 липня 2018 року по 30 листопада 2022 року, яка відповідно до розрахунку наданого позивачем становить 22 772,61 грн (а.с. 10 зворот, 11). Відповідачами належними доказами вищевказаний розрахунок не спростовано, інший розрахунок не надано.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що помилковими є посилання ОСОБА_1 на звільнення від сплати заборгованості за комунальні послуги, оскільки між нею та позивачем не укладено відповідний договір про їх надання, тому що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути правовою підставою для звільнення споживача від оплати за спожиті послуги.

Доводи касаційної скарги про те, що  ОСОБА_2 судом першої інстанції не надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, не надано строк для подачі відзиву, позбавлено можливості подати клопотання про застосування строку позовної давності, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яким підтверджується отримання  ОСОБА_1, ОСОБА_2 копії ухвали Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2023 року про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви (а.с. 55). Крім того, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 04 квітня 2023 року, якою відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а.с. 52). Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 18 травня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку загального позовного провадження відмовлено (а.с. 96).

Ураховуючи викладене, відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі були позбавлені можливості заявити клопотання про застосування строку позовної давності у суді першої інстанції.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем подано розрахунок заборгованості відповідачів зі сплати комунальних послуг, який містить ознаки підроблення, є припущенням, а відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Джерело: https://tinyurl.com/422s6cdu