Короткий зміст позовних вимог:

У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю органу державної влади.

В обґрунтування позову вказав, що він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_2, до складу спадщини якої увійшла невиплачена за життя спадкодавця житлова субсидія.

Він неодноразово звертався із заявами до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації про надання роз’яснень стосовно порядку виплати невиплаченої суми соціальної виплати, на яку особи мають право відповідно до статті 1227 ЦК України, а саме, житлової субсидії, яка належала спадкодавцю, але не була нею одержана за життя та не була передана членам її сім’ї у зв’язку з їх відсутністю та увійшла до складу спадщини, проте належних роз’яснень не отримав.

Вказав, що у зв’язку із порушенням його прав він звертався із відповідним позовом до суду. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року в справі № 240/19649/22 задоволено його скаргу до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації та визнано протиправною бездіяльність відповідача.

Зазначив, що протиправними діями відповідача йому завдано моральної шкоди, у зв’язку із чим він змушений був звертатися за медичною допомогою. Також змінився його звичний спосіб життя, оскільки значну кількість часу він повинен витрачати на прийоми і консультації у лікарів, амбулаторне лікування, лабораторні і діагностичні обстеження, прийом лікарських засобів, захист своїх інтересів в суді; порушені нормальні життєві зв’язки через неможливість продовження активного громадського життя у поєднанні з посиленням тяжкості його страждань.

З огляду на зазначене позивач просив суд стягнути на свою користь з Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області моральну шкоду в розмірі 2 037 950 грн.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень:

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 15 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року, у задоволенні позову  ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що позивач не надав доказів того, що наявні у нього захворювання та погіршення стану здоров’я були викликані безпосередньо діями відповідача, а також, що ці дії призвели до зміни звичного способу життя, порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя у поєднанні з посиленням тяжкості його страждань.

Водночас суди дійшли до переконання, що сам лише факт ухвалення судового рішення в справі № 240/19649/22 не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов’язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди. При цьому суди вказали, що вказаним судовим рішенням були відновлені порушені права позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи:

У серпні 2023 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Також заявник оскаржує судові рішення з передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав (вказує на порушення судами норм процесуального права відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Основні аргументи заявника зводяться до того, що негативні емоції, яких зазнав позивач внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у фактичному не відновленні порушеного права на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян» через невиконання відповідачем рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2022 року в справі № 240/19649/22 протягом тривалого часу, мали вплив на умови його життя, та призвели до погіршення його здібностей, що підтверджено не тільки довідкою про інвалідність, але й численними зверненнями до лікарських установ щодо обстеження та лікування.

У зв’язку із тим, що відповідач протягом тривалого періоду часу фактично не відновлює порушене право позивача на звернення відповідно до Закону України «Про звернення громадян», тому наявний причинний зв’язок між такою шкодою (яка полягає у погіршенні стану здоров`я позивача) та довготривалою бездіяльністю відповідача.

Позиція Верховного Суду:

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювача; наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з’ясувати, зокрема, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Для наявності підстав зобов’язання відшкодувати шкоду відповідно до вимог статті 1174 ЦК України потрібна наявність незаконного рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, наявність шкоди, протиправність дій її заподіювача та причинний зв’язок між його діями та шкодою, а тому позивач в цій справі повинен довести належними та допустимими доказами завдання йому шкоди, і що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування шкоди в розумінні статей 1167, 1174 ЦК України.

Причинно-наслідковий зв’язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об’єктивний причинний зв’язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об’єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб’єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов’язкам і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров’я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв’язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Висновок:

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахувавши наведені норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що позивач не надав доказів на підтвердження завдання відповідачем йому шкоди та не довів наявність такої шкоди, причинного зв’язку між шкодою і протиправними діянням відповідача.

За вказаних обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність правових підстав для відшкодування моральної шкоди.

При вирішенні спору в цій справі суди обґрунтовано вказали на те, що позивач не надав доказів того, що наявні у нього захворювання та погіршення стану здоров’я були викликані безпосередньо діями відповідача, а також, що ці дії призвели до зміни звичного способу життя, порушення нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя у поєднанні з посиленням тяжкості його страждань.

Суди правильно встановили, що між позивачем ОСОБА_1 та Управлінням соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації виникли два спори: про визнання права на спадкування сум невиплаченої субсидії та про визнання протиправною бездіяльності Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації щодо неналежного розгляду його звернення від 08 серпня 2022 року. Обидва спори вирішені судами на користь позивача.

Таким чином, суди підставно дійшли до переконання, що сам лише факт ухвалення судового рішення в справі № 240/19649/22, яким констатовано протиправну бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду його звернення, не може бути самостійною та достатньою підставою стверджувати про спричинення позивачеві моральної шкоди, не звільняє його від обов’язку надати докази на підтвердження наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, яке є підставою для відшкодування моральної шкоди.

При цьому суди правильно звернули увагу на те, що вказаним судовим рішенням були відновлені порушені права позивача.

Сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації щодо неналежного розгляду звернення позивача від 08 серпня 2022 року, не є безумовною підставою для відшкодування йому моральної шкоди, оскільки ним не доведено причинно-наслідковий зв’язок між протиправною дією та негативними наслідками і розмір шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з’ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Джерело: https://tinyurl.com/mvxvuuuf