Докази, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України: чи підлягають врахування документи, видані окупаційною владою?
Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23)
Короткий зміст заявлених вимог:
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заява мотивована тим, що батько заявниці - ОСОБА_3 помер на тимчасово окупованій території України у с. Шелюги Мелітопольського р-ну Запорізької обл. Якимівська селищна адміністрація Мелітопольського району видала свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, який може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті.
За таких обставин ОСОБА_1 просила встановити факт смерті у с. Шелюги Мелітопольського р-ну Запорізької обл., Україна ОСОБА_3 , громадянина України, уродженця с. Шелюги Якимівського р-ну, Запорізької обл.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень:
Рішенням районного суду 2022 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду 2023 року, заяву залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивоване тим, що надана заявником копія «свидетельства о смерти» відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом у судовому розгляді.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
Представник ОСОБА_1 - адвокат подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення районного суду та постанову апеляційного суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що лікарські документи про смерть ОСОБА_3 , що видані на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, є недійсними і не створюють правових наслідків, що зумовило неможливість реєстрації його смерті у встановленому законом порядку, і усунення цього порушення іншим шляхом, ніж судовим, не є можливим. Заявник не має можливості отримати медичний документ, що може бути прийнятий відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану». Заявник зазначає, що можливість збору доказів смерті особи на окупованій території може бути істотно обмежена, тоді як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки», за якими документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Позиція Верховного Суду:
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України).
У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша - друга статті 318 ЦПК України). Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях»розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути:
- письмові докази;
- речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи;
- висновки експертів;
- копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть;
- пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник;
- довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців);
- заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Частинами другою, третьою статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Висновок:
Суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що надана заявником копія «свидетельства о смерти» відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсною та не створює правових наслідків і не може бути належним доказом у судовому розгляді, не надав належної оцінки доводам заявника та не врахував можливість надання заявником інших доказів на підтвердження факту смерті її батька.
Суд касаційної інстанції немає права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку, у тому числі усувати недоліки висновків суду, які є припущеннями, у зв`язку з чим не може ухвалити власне рішення.
Таким чином, Суд постановив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково. Постанову апеляційного суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22 (провадження № 61-1746св23) - https://cutt.ly/TwwxFvNW