Факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім’єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Хмельницької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Палінчак Т. В., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позивач зазначала, що з 26 березня 2000 року вони з ОСОБА_3 почали проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Спочатку проживали у квартирі, яка належить їй на праві власності за адресою: АДРЕСА_1 . Вели спільне господарство, мали спільний бюджет, здійснювали спільні витрати на придбання майна в інтересах сім`ї, разом проводили дозвілля та відпочинок. Між ними існували подружні взаємні права та обов`язки.

З вересня 2016 року у зв`язку із важкою хворобою матері ОСОБА_3 для забезпечення належного догляду за нею вони переїхали проживати у квартиру АДРЕСА_2.

16 грудня 2016 року ОСОБА_4 (мати ОСОБА_3 ) померла і вона здійснювала її поховання. У вказаній квартирі вони продовжили проживати, вели спільний побут, здійснювали спільні витрати по утриманню квартири, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя. ОСОБА_3 успадкував після смерті матері квартиру АДРЕСА_2 та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом.

ОСОБА_3 помер. Вона здійснила його поховання, розпорядилася його речами та погасила заборгованість перед установами банку, продовжує проживати у квартирі АДРЕСА_3 та здійснює оплату комунальних послуг. Позивач вказувала, що для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 необхідно встановлення факту проживання однією сім`єю. Позивач просила визнати факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 26 березня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнавши її спадкоємцем четвертої черги.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про збільшення позовних вимог і просила змінити черговість одержання права на спадкування за законом, визнавши її спадкоємцем першої черги. В обґрунтування вимог вказувала, що впродовж їх спільного проживання ОСОБА_3 мав хронічні захворювання: змішаний цироз печінки, декомпесований; ренхіматозна жовтяниця; ПКН 1-2 ст.; портальна гіпертензія; асцит; ВРВС II ст., кровотеча із вен стравоходу; постгеморагічна анемія; хронічний панкреатит. З 01 листопада 2018 року ОСОБА_3 встановлені ІІ група інвалідності загального захворювання та протипоказання важкої фізичної праці. Крім того, з 07 травня 2013 року по 09 серпня 2013 року ОСОБА_3 мав перелом проксимального епіметафізу лівої в/гомілкової чашки. Впродовж тривалого часу після зняття гіпсової пов`язки він не міг повноцінно за собою доглядати. Весь час вона опікувалася ним, матеріально забезпечувала, здійснювала утримання житла, в якому вони спільно проживали.

Загострення хронічних хвороб привели ОСОБА_3 до безпорадного стану. Він був неспроможним самостійно забезпечувати свої життєві потреби, потребував стороннього догляду, допомоги і піклування, які вона надавала. Позивач вважала, що зазначені обставини дають підстави для зміни черговості спадкування.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Ухвалою міськрайонного суду, занесеною до протоколу судового засідання, замінено неналежного відповідача Хмельницьку міську раду на належного - ОСОБА_2.

Рішенням міськрайонного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відсутні правові підстави для задоволення заявлених вимог, оскільки позивач не довела факт тривалого безпорадного стану спадкодавця, а також, що він потребував сторонньої допомоги, яку вона надавала.

Разом з тим, оскільки позивач не довела право на зміну черговості для спадкування разом із спадкоємцем третьої черги за законом, то встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем більше п`яти років до часу відкриття спадщини не породжує для неї юридичних наслідків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

У касаційній скарзі до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі заявник посилається на пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 1259 ЦК України, оскільки законодавством не встановлено терміну перебування особи в безпорадному стані.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясували обставини справи та дослідили докази щодо перебування спадкодавця в безпорадному стані та здійснення позивачем за ним догляду. Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції відхилив клопотання про виклик лікуючого лікаря спадкодавця.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У відповідності до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Згідно з частиною другою статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові компоненти: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір, виходили з того, що ОСОБА_3 не перебував у безпорадному стані. Суди взяли до уваги, що він мав постійне місце роботи і працював до дня смерті, за виключенням часу перебування на лікарняному, отримував пенсію по інвалідності, мав постійний дохід.

Медична документація не містить записів про те, що ОСОБА_3 не міг самостійно забезпечити умови свого життя, потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, натомість зазначено, що він самостійно звертався за допомогою до медичних закладів, що не може бути ознакою безпорадного стану.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про визнання за спадкоємцем четвертої черги за законом ОСОБА_1 права на спадкування після померлого ОСОБА_3 разом із спадкоємцями третьої черги за законом ОСОБА_2 дійшов обґрунтованого висновку про те, що під час розгляду справи позивачем не надано належних доказів, які б давали їй право на спадкування разом із спадкоємцями третьої черги за законом та не доведено відповідними засобами доказування наявність вказаних у статті 1259 ЦК України юридичних фактів у їх сукупності для зміни черговості одержання права на спадкування.

Висновок:

Враховуючи викладене, позивачем не доведено права на зміну черговості одержання права на спадкування разом із спадкоємцем третьої черги за законом, яка своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини.

З огляду на те, що встановлення позивачеві факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно їй як наслідок лише для отримання права на спадщину за законом разом із спадкоємцем третьої черги та самостійно не породжує юридичних наслідків, тому факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, в цій конкретній справі, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 686/19661/20 - http://surl.li/jhsug