Джерело підвищеної небезпеки: шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 338/890/20

Короткий зміст позовних вимог:

Законний представник малолітньої ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (далі - ТзДВ «Страхове товариство «Домінанта»), Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою (далі - ДТП).

Позов обґрунтований тим, що 21 березня 2017 року о 13 год 30 хв у с. Гута на вул. Шевченка водій ОСОБА_6, керуючи автобусом марки «ПАЗ-32053», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить підприємцю ОСОБА_5, рухаючись у напрямку с. Стара Гута Богородчанського району Івано-Франківської області вчинив наїзд на пішохода - малолітню ОСОБА_1. Внаслідок наїзду малолітня ОСОБА_1 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а саме перенесла травматичну ампутацію правої нижньої кінцівки на рівні середньої третини стегна. 21 березня 2017 року дитина була доставлена до Івано-Франківської обласної дитячої клінічної лікарні і перебувала там на стаціонарному лікуванні до 21 квітня 2017 року. За час лікування потерпілій проведено декілька операцій, що спричинило значні матеріальні витрати. Згідно з квитанціями розмір витрат становить 12 754,00 грн.

Крім майнової шкоди протиправними діями ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Внаслідок ДТП та отриманих травм ОСОБА_1 надано статус дитини-інваліда. 26 квітня 2017 року їй складено індивідуальну програму реабілітації дитини - інваліда. 10 липня 2019 року їй вдруге складено індивідуальну програму реабілітації дитини - інваліда.

ОСОБА_1 на час звернення з позовом проходить реабілітацію. Потерпіла перенесла стрес, напругу, психологічний дискомфорт, душевні страждання, які були викликані правопорушенням і подальшим лікуванням та втратою ноги. ОСОБА_1 втратила можливість нормально розвиватись та спілкуватись зі своїми однолітками-учнями у школі, жити у звичному режимі, ходити до школи, розважатись. Їй як законному представнику малолітньої ОСОБА_1 також завдано моральної шкоди. Оцінила завдану моральну шкоду у розмірі 1 500 000,00 грн, яку просила стягнути з відповідачів. Просила стягнути солідарно з відповідачів 12 753,87 грн майнової шкоди та 1 500 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, що завдана ДТП.

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням районного суду, яке залишено без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено частково.

Стягнено з ТзДВ «Страхове товариство «Домінанта» на користь ОСОБА_2 11 754,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 3 518,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Стягнено з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 1 000,00 грн на відшкодування майнової шкоди та 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частково задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, завдана внаслідок ДТП за участю водія ОСОБА_6 , що керував автобусом, який перебуває у володінні його роботодавця ОСОБА_5 , відшкодовується саме володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Частково задовольнивши позов у частині відшкодування моральної шкоди та стягнувши з ОСОБА_5 на користь позивача 250 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що моральна шкода, завдана ДТП за участю водія ОСОБА_6 відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо водієм.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суди враховували тяжкість психологічної травми від усвідомлення свого становища, втрату можливості ходити, вікові обмеження до протезування, а також вимушеність змін у соціальному житті, обмеженість можливостей у спілкуванні з ровесниками, навчанні, тощо.

Водночас, суди взяли до уваги встановлену обставину грубої необережність потерпілої, яка сприяла виникненню шкоди, і впливає на розмір відшкодування, погодившись, що потерпіла допустила грубу необережність, оскільки в порушення пункту 4.10, підпунктів «а», «б» пункту 4.14 Правил дорожнього руху різко вибігла на проїжджу частину з-за автобуса, не впевнившись у відсутності на дорозі іншого транспортного засобу, що наближався. Тому суди дійшли висновку про зменшення розміру моральної шкоди до 250 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги:

ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення районного суду та постанову апеляційного суду, просив їх змінити в частині розміру моральної шкоди та зменшити до 20 000,00 грн.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з ОСОБА_5 250 000,00 грн моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим, розмір відшкодування є непосильним для нього та не відповідає його матеріальному становищу. ДТП відбулася за обставин, коли пішохід ОСОБА_1 різко вибігла на проїжджу частину дороги позаду зустрічного автобуса, коли водій ОСОБА_6 вже не мав технічної можливості попередити наїзд, шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування.

Суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 166/1292/20, провадження № 61-7385св21, від 27 січня 2022 року у справі № 607/15258/19, провадження № 61-4431св20.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою варто розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого варто розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид).

Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується (частина друга статті 1193 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Стаття 1193 ЦК України про зменшення розміру відшкодування з урахуванням ступеня вини потерпілого застосовується і в інших випадках завдання шкоди майну, а також фізичній особі, однак у кожному разі підставою для цього може бути груба необережність потерпілого (перебування у нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху тощо), а не проста необачність. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо).

У касаційній скарзі заявник не заперечує, що має відшкодувати моральну шкоду, проте не погоджується з розміром відшкодування. Суди попередніх інстанцій не врахували, що потерпіла допустила грубу необережність та порушила Правила дорожнього руху. Такі доводи не спростовую висновки судів, оскільки суди встановили, що потерпіла допустила грубу необережність, оскільки порушила пункт 4.10, пункт 4.14 «а, б» Правил дорожнього руху, різко вибігши на проїжджу частину з- за автобуса, не впевнившись у відсутності на дорозі іншого транспортного засобу, що наближався, та врахували цю обставину, визначаючи розмір моральної шкоди.

Суд першої інстанції, визначив розмір відшкодування моральної шкоди враховуючи характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення). Зокрема суд врахував стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення психологічного стану та інші обставини.

Верховний Суд звертає увагу, що при визначенні розміру моральної шкоди, суди попередніх інстанцій врахували встановлену грубу необережність потерпілої, яка сприяла виникненню шкоди, оцінили обставини справи, виходячи зі ступеню спричиненої шкоди, пов`язаної із каліцтвом малолітньої ОСОБА_1 , і завданих у зв`язку із цим моральних страждань.

Висновок:

Отже, суди обґрунтовано визначили розмір відшкодування моральної шкоди, що підлягає стягненню з ОСОБА_5, у розмірі 250 000,00 грн, який зменшений з 1 500 00,00 грн до 250 000,00 грн.

У постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 166/1292/20, провадження № 61-7385св21 питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). У постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 166/1292/20, провадження № 61-7385св21 зроблено правовий висновок, що необережна поведінка потерпілої жодним чином не зменшує душевного болю членів його сім`ї. Узагальнені висновки у цих постановах, на які посилається заявник не суперечить висновкам судів попередніх інстанцій у справі, яка переглядається.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, оскаржуваних судових рішень - без змін.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2023 року у справі № 338/890/20 - http://surl.li/jhsvp