Пропонуємо до вашої уваги огляд судової практики Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: «Договір про надання правової допомоги та законодавство про захист прав споживачів».

1) Постанова КЦС ВС від 24.11.2021 у справі № 191/2617/19 https://cutt.ly/R8ZKSq8

Із аналізу вказаних норм права вбачається, що до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

При цьому зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики, що виключає застосування до відносин, що виникли між адвокатом та клієнтом положень Закону України «Про захист прав споживачів».

2) Рішення Європейського суду справедливості від 12.01.2023 в справі C 395/21 https://cutt.ly/l8ZKJLb

Статтю 4(2) Директиви Ради 93/13/ЄЕС від 5 квітня 1993 року про несправедливі умови в споживчих договорах зі змінами, внесеними Директивою 2011/83/ЄС, слід тлумачити так, що умова договору між адвокатом та споживачем про надання правових послуг, яка встановлює вартість наданих послуг на основі погодинної оплати, підпадає під дію цього положення.

Статтю 4(2) Директиви 93/13 зі змінами, внесеними Директивою 2011/83, необхідно тлумачити так, що умова договору між адвокатом і споживачем про надання юридичних послуг, яка встановлює ціну цих послуг на основі погодинної ставки, без надання споживачеві до укладення договору, договору з інформацією, яка дозволяє йому прийняти зважене рішення з повним знанням економічних наслідків укладення цього договору, не задовольняє вимозі бути складеною простою зрозумілою мовою за змістом цього положення.

Статтю 3(1) Директиви 93/13 зі змінами, внесеними Директивою 2011/83, потрібно тлумачити як таку, що умова договору про надання юридичних послуг, укладеного між юристом і споживачем, яка встановлює ціну цих послуг на основі погодинної ставки і, отже, підпадає під основний предмет цього договору, не може вважатися несправедливою лише на тій підставі, що вона не відповідає вимозі зрозумілості, викладеній у статті 4(2) цієї Директиви, зі змінами, якщо тільки держава-член, національне законодавство якої застосовується до договору, про який ідеться, відповідно до статті 8 цієї Директиви, зі змінами, прямо не передбачила класифікацію як несправедливої умови саме на цій підставі.

Стаття 6(1) і стаття 7(1) Директиви 93/13, зі змінами, внесеними Директивою 2011/83, мають тлумачитися як такі, що не перешкоджають національному суду, якщо договір адвокатом і споживачем про надання юридичних послуг не може продовжувати існувати після визнання умови несправедливою, яка встановлювала ціну послуг на основі погодинної ставки, а ці послуги вже надано, до відновлення ситуації, в якій споживач перебував би за відсутності цієї умови, навіть якщо в результаті продавець або постачальник не отримує жодної винагороди за надані послуги. Якщо недійсність договору в цілому призвела б до особливо несприятливих наслідків для споживача, які повинен встановити суд, що розглядає справу, ці положення не перешкоджають національному суду виправити недійсність цієї умови шляхом заміни її додатковим положенням національного законодавства або положенням національного законодавства, що застосовується за взаємною згодою сторін цього договору. З іншого боку, ці положення перешкоджають національному суду замінити несправедливу умову, яка була визнана недійсною, судовою оцінкою рівня винагороди, яка підлягає сплаті за ці послуги.

Першоджерело: Telegram: https://t.me/glossema/845