Коротка довідка
Справа стосувалася дисциплінарного стягнення, накладеного на суддю Національною комісією судової та правової служби за публікацію двох дописів у своєму акаунті у Facebook.
Суд встановив, що національні суди не приділили належної уваги кільком важливим факторам, зокрема, більш широкому контексту, в якому були зроблені заяви заявника, його участі в дебатах з питань, що становлять суспільний інтерес, питанню про те, чи були висловлені оціночні судження достатньо обґрунтованими, і, нарешті, потенційно стримуючий ефект санкції.
Крім того, наявність посягання на гідність і честь професії судді не була достатньою мірою доведена. У своїх рішеннях національні суди не надали свободі вираження поглядів заявника тієї ваги та важливості, яку ця свобода має у світлі практики Суду, навіть незважаючи на те, що був використаний засіб комунікації (а саме загальнодоступний акаунт у Facebook), який міг би викликати законні питання щодо дотримання суддями свого обов’язку бути стриманими. Отже, румунські суди не надали відповідних і достатніх підстав для виправдання стверджуваного втручання у право заявника на свободу вираження поглядів.
Обставини справи
Заявник, Василіца-Крісті Данілеца, є громадянином Румунії, який народився в 1975 році та проживає в місті Клуж-Напока (Румунія). У відповідний час пан Данілеца був суддею Клузького повітового суду. Він був добре відомий тим, що брав активну участь у дебатах і користувався певною загальнонаціональною популярністю.
У січні 2019 року пан Данілеца опублікував два повідомлення на своїй сторінці у Facebook, на якій у нього було близько 50 000 підписників, за що у травні того ж року Національна комісія судової та правової служби (Consiliul Superior al Magistraturii – CSM) наклала на нього дисциплінарне стягнення у вигляді скорочення заробітної плати на 5% на два місяці. Своє рішення Комісія обґрунтувала статтею 99 (а) Закону № 303/2004 про статус суддів і прокурорів.
Що стосується першого повідомлення, яке було передруковане і прокоментоване численними ЗМІ, Комісія встановила, що пан Данілеца недвозначно та перед тисячами читачів поставив під сумнів довіру до державних установ, натякаючи на те, що вони контролюються політичним класом, і пропонуючи в якості рішення втручання армії для забезпечення конституційної демократії. Суд вважав, що пан Данілеца завдав шкоди честі та добрій репутації судової влади, а також порушив свій обов’язок бути стриманим таким чином, що це могло заплямувати добру репутацію судової влади.
У своєму другому повідомленні пан Данілеца розмістив на своїй сторінці у Facebook гіперпосилання на статтю в пресі під назвою «Прокурор б’є на сполох. Життя в Румунії сьогодні пов’язане з величезним ризиком. Червона лінія перейдена, коли мова йде про судову владу» і опублікував коментар, в якому високо оцінив сміливість прокурора, про якого йде мова, оскільки він наважився відкрито говорити про звільнення небезпечних ув’язнених, про те, що він вважає поганими ініціативами внесення змін до законів про організацію судової системи, а також про самосуд над суддями. Комісія вважає, що мова, використана в опублікованому коментарі пана Данілеца, вийшла за межі пристойності та була негідною поведінки судді.
У травні 2020 року Вищий суд відхилив апеляцію пана Данілеца і залишив рішення Комісії без змін.
Стверджуване порушення прав
До Суду пан Данілеца скаржився на порушення його права на свободу вираження поглядів (стаття 10 Конвенції). Він також стверджував, що дисциплінарне стягнення завдало шкоди його соціальній та професійній репутації та негативно вплинуло на його кар’єру (стаття 8 Конвенції).
Оцінка Суду
Стаття 10 Конвенції (свобода вираження поглядів)
Суд дійшов висновку, що національні суди не зважили різні інтереси, поставлені на карту, відповідно до критеріїв, викладених у його практиці, і не проаналізували належним чином, чи було втручання у право заявника на свободу вираження поглядів необхідним. Таким чином, посилаючись на практику Суду, національні суди обмежилися оцінкою способу, у який заявник вирішив висловити свою думку, не розглядаючи використані ним вирази в більш широкому контексті, а саме в контексті дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес.
Що стосується першого повідомлення, Суд встановив, що воно містило критику політичного впливу, якому нібито піддаються певні інститути, а саме поліція, судова система та армія. Заявник посилався на конституційні положення, згідно з якими армія підпорядковується волі народу, і припускав ризик будь-якої форми політичного контролю над цим інститутом.
Використовуючи риторичні запитання, він запропонував своїм читачам уявити собі армію, яка колись діятиме проти волі народу під приводом захисту демократії; на його думку, це була лише деталь, за якою ховалася більш серйозна проблема. Взяті в належному контексті, висловлювання заявника являли собою оціночні судження про те, що існує небезпека для конституційної демократії у випадку, якщо державні інститути знову потраплять під політичний контроль.
Таким чином, ці заяви стосувалися питань, що становлять суспільний інтерес, пов’язаних з поділом влади та необхідністю збереження незалежності інститутів демократичної держави.
Щодо другого повідомлення, Суд вважав, що позиція заявника явно підпадала під контекст дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, оскільки вона стосувалася законодавчих реформ, які впливали на судову систему.
Суд дійшов висновку, що будь-яке втручання у свободу поширювати або отримувати інформацію повинно бути предметом суворої перевірки, а органи влади держави-відповідача повинні мати відповідно вузьку свободу розсуду в таких випадках. На думку Суду, румунські суди не врахували ці міркування належним чином.
З огляду на це, Суд підтвердив принцип, згідно з яким від суддів можна очікувати, що вони повинні проявляти стриманість у здійсненні своєї свободи вираження поглядів, оскільки авторитет і неупередженість судової влади, ймовірно, можуть бути поставлені під сумнів. Однак у цій справі висловлювання, про які йде мова, не були явно незаконними, наклепницькими, розпалюючими ненависть або закликами до насильства.
Крім того, Суд надав важливого значення тому факту, що національні суди вирішили не застосовувати до заявника найменш сувору санкцію (якою на той час було попередження), що, безсумнівно, мало «стримуючий ефект», оскільки це повинно було відбити бажання не тільки у самого заявника, але й у інших суддів брати участь у майбутньому в публічних дебатах з питань, що стосуються поділу влади або законодавчих реформ, які впливають на суди, і, в більш широкому сенсі, з питань, що стосуються незалежності судової влади.
Рішення дисциплінарної колегії, підтримане Верховним Судом, не містило відповідних і достатніх підстав для обґрунтування висновку про те, що у своїх повідомленнях заявник принизив гідність і честь професії судді.
Суд дійшов висновку, що, зважуючи конкуруючі інтереси, національні суди не приділили належної уваги кільком важливим факторам, зокрема, більш широкому контексту, в якому були зроблені заяви заявника, його участі в дебатах з питань, що становлять суспільний інтерес, питанню про те, чи були оціночні судження, висловлені в цій справі, достатньою мірою засновані на фактах, і, нарешті, потенційному стримуючому ефекту застосованої санкції. Крім того, наявність посягання на гідність і честь професії судді не була достатньою мірою продемонстрована наявність посягання на гідність і честь професії судді. У своїх рішеннях національні суди не надали свободі вираження поглядів заявника тієї ваги та важливості, яку ця свобода має у світлі практики Суду, навіть незважаючи на те, що був використаний засіб комунікації (а саме загальнодоступний акаунт у Facebook), який міг би викликати законні питання щодо дотримання суддями свого обов’язку бути стриманими.
Отже, румунські суди не надали відповідних і достатніх підстав для виправдання стверджуваного втручання у право заявника на свободу вираження поглядів. З цього випливає, що було порушення статті 10 Конвенції.
Стаття 8 Конвенції (право на повагу до приватного життя / право на репутацію)
Суд встановив, що підстави для застосування санкції не були пов’язані з «приватним життям» заявника, і що вона не мала серйозних негативних наслідків для його «близького оточення», для його здатності формувати і розвивати відносини з іншими людьми або для його репутації.
Отже, Суд постановив, що стаття 8 Конвенції не може бути застосована у цій справі та одноголосно оголосив скаргу за цим пунктом неприйнятною.
З повним текстом рішення французькою мовою можна ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/yckmaffr
З пресрелізом англійською мовою можна ознайомитися за посиланням: http://tinyurl.com/krk742ka
Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ