Дайджест правових позицій ВС у справах щодо невиплати індексації-різниці грошового забезпечення військовим

Нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі № 460/25695/23

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку справи за позовами осіб, які були звільнені з публічної служби до 19.07.2022, але звернулися до суду за захистом своїх прав у спорах про оплату вже після 19.07.2022 (зокрема, справа № 160/759/23 та інші) розтлумачив цю правову ситуацію таким чином, що до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Варто зауважити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.

Тому, з огляду на вищеперелічені правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку, що нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19 липня 2022 року. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.

На момент звільнення позивача з військової служби, 01 грудня 2020 року, частина другої статті 233 КЗпП України діяла (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року), якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати та всіх сум, що належать працівникові при звільненні у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком.

Втім, судами попередніх інстанцій помилково застосовано редакцію частини другої статті 233 КЗпП України (після 19 липня 2022 року), чинну на момент постановлення оскаржуваних судових рішень.

Тож, ураховуючи, що строк звернення працівника до суду є складовою механізму реалізації права на судовий захист та є належною гарантією забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що позивач за цих обставин не може бути позбавлений права на судовий захист.

З огляду на вказане, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для повернення позову через пропуск строку звернення до суду.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/122668797

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі № 160/2481/23

Як встановлено судами попередніх інстанцій з довідки про отримані позивачем суми грошового забезпечення, у вересні 2018 року посадовий оклад позивача становив 3440,00 грн, тарифний розряд 12, а з жовтня 2018 року позивачу змінено тарифний розряд на 17, у зв`язку із чим посадовий оклад становив 4090,00 грн.

При цьому, як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, збільшення посадового окладу позивача відбулося у зв`язку зі зміною тарифного розряду (з 12 на 17), а не у зв`язку із підвищенням грошового забезпечення (окладу) на нормативному рівні.

Разом з тим, необхідно враховувати, що визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був призваний 13.06.2018 на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою № 704, яка вже діяла на момент призначення останнього 22.08.2018 на посаду.

Так, згідно з Додатком № 2 до постанови № 704, яким визначено Схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, зокрема, Збройних Сил, тарифний розряд 9-13 встановлюється для посади командира взводу, а тарифний розряд 17-20 для посади командир роти, батареї.

Таким чином підвищення посадового окладу позивача відбулося внаслідок зміни посади, що підтверджується послужним списком ОСОБА_3 та відповідно мало наслідком зміну тарифного розряду з 12 на 17.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзацу 4, 6 Порядку № 1078.

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги, які слугували підставою відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118145229

Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо закриття провадження, оскільки судами застосовано різний підхід до однакових правових ситуацій

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 380/14807/23

Вирішуючи питання про прийняття до розгляду нової позовної заяви ОСОБА_1 (справа № 380/14807/23), суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що вимоги позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 вже вирішені судами у справі № 380/10879/22, а доводи представника позивача про те, що в межах справи № 380/10879/22 судами вирішувалося питання права позивача на отримання так званої «поточної» індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.01.2019 не знайшли свого підтвердження.

Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки судами застосовано різний підхід до однакових правових ситуацій.

Так, у справі № 380/10879/22 суд вирішив виключно питання про право позивача на нарахування і виплату поточної індексації грошового забезпечення у період з 20.11.2017 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 14.01.2019. Водночас суд не проводив розрахунку розміру належної позивачу суми індексації за вказані періоди та не досліджував питання наявності права, розміру, механізму розрахунку щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Такий розрахунок суди попередніх інстанцій віднесли до дискреційних повноважень відповідача, а тому проведення відповідачем такого розрахунку на виконання рішення суду змінило попередні підстави позову.

За таких обставин висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що заявлені ОСОБА_1 у цій справі вимоги щодо нарахування і виплати фіксованої суми індексації вже були предметом розгляду у справі № 380/10879/22 та їх вирішено по суті, є помилковими.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд констатує, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми процесуального права, внаслідок чого зроблено необґрунтований висновок про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117799509

Факт невиплати позивачу індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23

За змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Оскільки військова частина НОМЕР_1 нарахувала й виплатила ОСОБА_1 індексацію (індексацію-різницю) грошового забезпечення за період служби з 1 березня 2018 року до 26 червня 2018 року та виплату йому цю індексацію у фіксованому розмірі: 4107,13 грн на місяць, і до 4 січня 2022 року Уряд не здійснював чергового підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців, то відповідно до абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання індексації-різниці у фіксованому розмірі: 4107,13 грн в місяць за період з 29 червня 2018 року до 4 січня 2022 року під час служби у військовій частині НОМЕР_2 .

Необхідність і умови продовження виплати такої індексації у разі продовження військової служби визначаються нормативно і відповідач не наділений повноваженнями діяти на свій розсуд, вирішуючи питання про наявність чи відсутність підстав для нарахування й виплати позивачу цієї індексації.

Факт невиплати позивачу цієї індексації грошового забезпечення свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності та обґрунтованість заявленого позову.

Джерела права:

Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ;
Порядок проведення індексації грошових доходів населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII
Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджена наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118305649