У порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься у рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів для яких законом установлено інший порядок оскарження
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 369/10857/21
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Як відомо з матеріалів справи, позивач просить визнати недостовірною та спростувати інформацію, яка міститься в акті від 25 травня 2021 року, складеному головним спеціалістом служби у справах дітей Борщагівської сільської ради Шафоловою Т. М. на предмет проживання за зверненням ОСОБА_3 .
Разом з тим у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом установлено інший порядок оскарження.
З огляду на вказане суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у цій справі позивач не довів наявності спору, порушення його немайнових прав та факту поширення відповідачем інформації, яку позивач вважав недостовірною, у зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню, оскільки в цьому випадку мало місце складання службовою особою органу місцевого самоврядування письмового документа в межах посадових обов’язків, а не поширення недостовірної інформації.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/120065644
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 серпня 2024 року у справі № 177/369/21
Вирішуючи справи про захист честі, гідності та ділової репутації, суди повинні перевіряти, чи містить інформація, що стала підставою для звернення до суду, конкретні життєві обставини, фактичні твердження щодо позивача. Якщо зміст та характер досліджуваної інформації свідчить про наявність фактів, така інформація або її частина не може вважатись оціночним судженням, оскільки є не результатом суб`єктивної оцінки, а відображенням об`єктивної істини, що може бути встановлена у судовому порядку.
При розгляді справи суд зобов`язаний установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права та надавши належну правову оцінку доводам сторін, зазначеним позивачем обставинам поширення спірної інформації, поясненням свідків, а також наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.
Позивач не надав суду належних та допустимих доказів (скріншотів тощо) на підтвердження того, що інформація, яку він вважає недостовірною та просить спростувати, була розміщена у мережі Інтернет в месенджері «Viber» в групі «ІНФОРМАЦІЯ_2». Крім того, після зміни керівника ОК «СТ «Союз-1» вказана група у месенджері «Viber» була видалена.
Отже, судами не було встановлення факту поширення відповідачем інформації, про яку зазначав позивач.
Зазначений висновок зроблений із застосуванням таких загальних принципів судочинства, як змагальність сторін та диспозитивність, а також з урахуваннях наведених вище принципів оцінки доказів у їх сукупності.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди були правильно залишені судами попередніх інстанцій без задоволення, з огляду на їх похідний характер від вимог про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121295631
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2024 року у справі № 761/8049/21
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів із використанням мовностилістичних засобів.
Одним із основних питань, яке підлягає вирішенню у цій категорії справ, є визначення характеру поширеної інформації та з`ясування, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Установивши, що поширена відповідачем щодо ОСОБА_1 негативна інформація є недостовірною, є фактичним твердженням та принижує її честь, гідність та ділову репутацію, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, зокрема ураховуючи, що потенційний роботодавець позивачки після отримання листа ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» № 33 від 06 листопада 2020 року мав можливість сформувати своє уявлення про професійні та ділові якості позивачки.
Встановивши, що неправомірними діями відповідача позивачці спричинено моральну шкоду внаслідок приниження її честі, гідності та ділової репутації, суди попередніх інстанцій правомірно стягнулиз ТОВ «Коллієрз Інтернешнл» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 5 000,00 грн.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118485797
Викладена колективом інформація містить суб`єктивну оцінку поведінки позивача та підпадає під категорію «оціночні судження», що не підлягає спростуванню
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 755/19256/18
Встановивши, що колектив позивача скористався наданим йому законим правом і неодноразово звертався до роботодавця із заявами та колективними скаргами на поведінку позивача; викладена колективом інформація містить суб`єктивну оцінку поведінки позивача та підпадає під категорію «оціночні судження», що не підлягає спростуванню; АСУРД ОСОБА_3. та ОСОБА_2. поширили саме інформацію, наявну в скаргах, актах, зверненнях членів профспілки; ця інформація не містить фактичних даних, що порушують честь та гідність позивача, а лише є узагальненою інформацією про незадовільну характеристику позивача з боку членів профспілки; інформація, викладена в характеристиці позивача, є відображенням оціночних суджень керівництва та голови профспілкової організації щодо особистих і ділових якостей позивача, тобто викладені у ній відомості сформульовані на підставі суб`єктивного аналізу ставлення відповідачів до виконання службових обов`язків та відносин позивача з колективом, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача щодо захисту честі, гідності та ділової репутації.
Спір щодо відмови позивачу в членстві у ППО ІОЦ Профспілки залізничників транспортних будівельників України належить до виключної компетенції профспілок та їх внутрішньо- організаційної діяльності, оскільки пов`язаний з питаннями членства у громадській організації, а тому вимоги у цій частині заявлені не у спосіб, передбачений законом, суди не могли задовольнити, і дійшли правильних висновків про відмову в позові в цій частині.
Оскільки суди не встановили порушень прав позивача діями/бездіяльністю відповідачів, немає й підстав для відшкодування моральної шкоди, адже ця вимога є похідною.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117241381