Суд визначаючи місце проживання дитини, має з’ясувати, де фактично перебуває та проживає дитина на час розгляду справи, та встановити умови її проживання

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2024 року у справі № 484/1402/20

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов’язком батьків діяти в її інтересах.

Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд зауважує, що суди під час вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини мають виходити з того, що поведінка батьків, їх авторитет відіграє суттєву роль у вихованні дитини, оскільки дитина не має самостійного досвіду соціальної поведінки, а тому успадковує досвід і поведінку авторитетних для неї батьків.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу та визначаючи місце проживання дитини з матір’ю, достеменно не з’ясував, де фактично перебуває та проживає дитина на час розгляду справи, не встановив умови її проживання.

За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ОСОБА_2, не з’ясував обставини справи, зокрема щодо складення психологічного висновку спеціаліста-психолога від 25 листопада 2020 року № 25-11, та обставин не проведення судово-психологічної експертизи, призначеної судом першої інстанції, місця проживання дитини, не врахував, що висновок Органу опіки та піклування не містить мотивів щодо інтересів дитини та складений за відсутності батьків лише на підставі письмових доказів, наданих матір’ю дитини, та без з’ясування думки дитини щодо місця проживання, а також не дослідив умови проживання за адресою батька, у зв’язку з чим дійшов передчасного висновку про визначення місця проживання дитини з матір`ю.

Джерело: https://tinyurl.com/38axu95x

Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі  № 756/12509/21

У спорах, що стосуються долі дитини, зокрема щодо визначення її місця проживання, незважаючи на вікову категорію, неповну цивільну дієздатність, дитина має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватися, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і гарантує, що інтереси дітей захищені. Належна увага повинна приділятися поглядам та думці дитини згідно з її віком і зрілістю.

Закріплення міжнародними документами та актами національного законодавства права дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом із тим згода дитини на проживання з одним із батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Європейською конвенцією ро здійснення прав дітей.

Джерело: https://tinyurl.com/fat88mk8

Суперечливості між сторонами з приводу участі у вихованні та спілкуванні дочки не є підставою для задоволення позову, оскільки такі суперечливості неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 730/921/21

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об’єктивних обставин спору, а вже тільки потім – права батьків.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

При вирішенні справи судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами у цій справі існує спір саме щодо способу участі батька у вихованні дитини, способи та їх час спілкування. Встановивши зазначене, суд апеляційної інстанції вважав, що суперечливості між сторонами з приводу участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні дочки не є підставою для задоволення позову, оскільки такі суперечливості неможливо усунути шляхом визначення місця проживання дитини.

З такими висновками апеляційного суду погоджується і касаційний суд.

Джерело: https://tinyurl.com/yy7pv2yc

Зважаючи на введення воєнного стану в Україні, при вирішенні спорів, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення безпеки дитини та її права на життя

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 травня 2024 року у справі № 757/13109/21-ц

Ураховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з батьком (його батьками) за кордоном, малолітній вік, соціальні зв’язки та психологічну прив’язаність, Верховний Суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про визначення місця проживання дитини з батьком. Такі висновки не суперечать вищенаведеній постанові Верховного Суду у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду.

Суд першої інстанції, виходячи з найкращих інтересів дитини та визначаючи місце проживання дитини разом із батьком, обґрунтовано виходив із того, що після припинення фактичних шлюбних відносин між сторонами син проживав і залишився проживати разом із батьком. У дитини тісний емоційний зв’язок з батьком, що підтверджується висновком психологічного обстеження дитини. ОСОБА_2 у визначений процесуальним законом спосіб указаного не спростувала. При цьому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції й доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 самовільно вивіз дитину за кордон, чим перешкоджає їй у спілкуванні з сином.

У справі, апеляційний суд не звернув увагу на вищевказане і не забезпечив дотримання балансу між інтересами дитини, правами та обов’язками батьків на її виховання, поставивши інтереси матері вище інтересів самої дитини.

Надавши належну правову оцінку поданим сторонам доказам у їх сукупності, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що найкращим інтересам дитини відповідатиме його постійне проживання разом із батьком, який створив усі необхідні умови для безпечного та гармонійного розвитку дитини.

При цьому, те, що малолітня дитина знаходиться за межами України у зв’язку із введенням на всій території України воєнного стану не є підставою для відмови у задоволенні позову одного з батьків про визначення місця проживання такої дитини.

Джерело: https://tinyurl.com/mrbjkh5c