Стягнення процентів за позику в фіксованому розмірі
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021, Справа № 149/1499/18
Позивач позичив кошти відповідачеві, від якого отримав боргову розписку. У визначений термін позичальник борг не повернув, а попросив про надання додаткового часу. Тоді сторони узгодили нові умови договору позики: встановили терміном повернення позики, позичальник визнав заборгованість і зобов`язався до визначеної дати повернути як позику, так і плату за користування нею, визначену у твердій сумі (не у процентному відношенні до суми позики). Для підтвердження зобов`язань позичальник видав позикодавцеві нову боргову розписку. Проте кошти так і не повернув.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що якщо сторони встановили плату за користування позикою у процентному відношенні до суми позики, то це дозволяє обчислити розмір такої плати у твердій сумі на час, коли цю плату слід внести.
Якщо ж сторони встановили таку плату у твердій сумі на час, коли її слід внести, то це дозволяє зробити зворотний розрахунок і визначити розмір плати за користування позикою у процентному відношенні до суми позики.
Отже, способи визначення такої плати у твердій сумі та у процентному відношенні є еквівалентними (взаємозамінними). Тому визначення плати за користування позикою у твердій сумі є правомірним.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/98524305
Стягнення боргу за договором позики в іноземній валюті
Розписка на фотокопії паспорту
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31.03.2023, справа № 716/2052/20
Особа отримала в борг 21 600 євро та 6 800 дол. США. Сторони домовилися між собою, що особа щомісяця сплачуватиме позивачу три проценти від суми позики. На підтвердження укладення договору позики власноручно склала та підписала розписку на фотокопії сторінок паспорта.
ВС зазначив, що договір позики, що міститься на фотокопії паспорта підтверджує факт отримання грошових коштів в розмірі 21 600 євро із зобов`язанням повернути їх без встановленого строку повернення.
Відсутність в розписці відомостей про час та місце складання розписки, паспортних даних, ідентифікаційних номерів тощо, не свідчить про її безгрошовість.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
https://reyestr.court.gov.ua/Review/109995300
Плата за інформацію щодо кредиту та комісія за обслуговування кредиту
Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022, справа № 496/3134/19
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Договором встановлено плату за надання інформації щодо кредиту без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.
Фактично на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць послуги з надання інформації по рахункам позичальника з використанням телефонних каналів зв`язку, а саме зі стаціонарних телефонів по Україні, в контакт-центрі, шляхом направлення СМС-повідомлень щодо суми платежу за цим договором, щодо зарахування платежу в погашення заборгованості за кредитом тощо; надання інформації по рахунку позичальника із використанням засобів електронного зв`язку шляхом направлення інформації про стан рахунку на адресу електронної пошти позичальника; опрацювання запитів позичальника, що направлені банку позичальником із використанням різних каналів зв`язку тощо, мають оплатний характер, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
https://reyestr.court.gov.ua/Review/105423479
Спільні зобов’язання за договором кредиту для чоловіка та дружини
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.01.2023, справа № 592/1626/22
Правовий режим спільної сумісної власності подружжя передбачає нероздільність зобов`язань подружжя, що за своїм змістом свідчить про їх солідарний характер.
Якщо наявність боргових зобов`язань підтверджується відповідними засобами доказування, такі боргові зобов`язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя.
Для визначення, чи є боргові зобов`язання, набуті одним з подружжя, спільними та чи підлягатимуть вони врахуванню під час поділу майна, потрібно з`ясувати, чи укладено договір в інтересах сім`ї, а не у власних, а також чи використано одержане за договором в інтересах сім`ї.
Якщо один з подружжя, уклавши відповідний правочин, отримує кошти чи інше майно, яке використовує в інтересах сім`ї, то в іншого виникає зобов`язання щодо повернення цих коштів. Однак якщо гроші одержано для власних потреб, таке боргове зобов`язання поділу не підлягає.
Договір споживчого кредитування був укладений під час перебування в шлюбі в інтересах сім'ї, тому боргові зобов'язання за цим кредитом є спільними для сторін.
Відповідач не довів отримання позивачем кредитних коштів не в інтересах сім`ї, а у своїх особистих інтересах.