Анулювання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у зв’язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року у справі №263/12570/18
Частиною першою статті 16 Закону України «Про рекламу» визначено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів – на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим – Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Дозвільний орган анулює документ дозвільного характеру з таких підстав: звернення суб’єкта господарювання із заявою про анулювання документа дозвільного характеру; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та ліквідації, якщо інше не встановлено законом; наявність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Висновки судів про те, що дозволи на розміщення зовнішньої реклами, які були раніше видані позивачу на рекламні конструкції за цими адресами, є анульованими з підстав припинення позивачем як ФОП підприємницької діяльності з 01 вересня 2017 року – дня припинення ним підприємницької діяльності, а нові дозвільні документи на розміщення зовнішньої реклами у позивача відсутні, визнані Верховним Судом передчасними.
Суди попередніх інстанцій не з’ясували чи були переоформлені зазначені дозволи у зв’язку з набуттям ПП «Вест Клайф» права власності на рекламні конструкції та відповідно не встановили чи підлягали ці дозволи анулюванню у зв’язку з припиненням позивачем підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.
Чинне законодавство не передбачає автоматичного анулювання дозвільних документів.
Джерело: https://tinyurl.com/yakd4che
Нотаріуси зобов’язанні обладнувати свої робочі місця (нотаріальні контори) інформаційними вивісками, а органи місцевого самоврядування не мають права обмежувати чи ускладнювати виконання нотаріусами того обов’язку, який випливає із вимог чинного законодавства
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі № 380/11494/20
Відповідно до статті 25 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус може здійснювати нотаріальну діяльність лише за наявності акта про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса або рішення суду, яке набрало законної сили, яким визнано незаконним акт про відмову у сертифікації робочого місця (контори) приватного нотаріуса.
Колегія суддів зазначає, що нотаріуси зобов’язанні обладнувати свої робочі місця (нотаріальні контори) інформаційними вивісками.
Суд першої інстанції вважав, що Закон України «Про благоустрій населених пунктів» не передбачає отримання дозволу (узгодження паспорта) позивачем для встановлення малої архітектурної форми – вивіски. Однак Порядок розміщення малих архітектурних форм (вивісок) у м. Львові є актом органу місцевого самоврядування, затвердженим рішення Львівської міської ради від 11 листопада 2016 року № 1025, який встановлює додатковий обов’язок, що не передбачений законом. У випадку суперечності норм акта органу місцевого самоврядування нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що вивіски належать до малих архітектурних форм. Тому Верховний Суд підтримує висновок суду першої інстанції про те, що до питання необхідності узгодження паспорта малої архітектурної форми повинен застосовуватися Закон України «Про благоустрій населених пунктів».
Своєю чергою, ні положення частини шостої статті 9 Закону України «Про рекламу», ні приписи Положення про вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса та здійснення контролю за організацією нотаріальної діяльності, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23 березня 2001 року № 888/5 не передбачають того, що вивіску з надписом «Нотаріус» можна розміщувати на паркані, яким огорожена будівля, а не безпосередньо на будівлі, в якій нотаріус здійснює свою професійну діяльність, а також не вимагають розміщення одразу декількох вивісок з аналогічним написом.
Джерело: https://tinyurl.com/yt4s62d8
Закон чітко встановлює право органу місцевого самоврядування визначати правила розміщення зовнішньої реклами та приймати рішення про відмову у продовженні дії дозволу за наявності визначених законодавством підстав
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року у справі №400/1098/19
Статтею 30 Закону № 280/97-ВР визначено повноваження органів місцевого самоврядування в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв’язку, а саме визначено перелік належних до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад повноважень – власних (самоврядних) та делегованих. Так, до самоврядних повноважень цим Законом віднесені, зокрема, організація благоустрою населених пунктів, здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача повноважень затверджувати комплексну схему розміщення рекламних засобів, які відносяться до засобів організації благоустрою в населених пунктах.
Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_1 посилалась на відсутність у виконавчого комітету Миколаївської міської ради повноваження приймати рішення про затвердження комплексної схеми розміщення рекламних засобів, однак враховуючи вищевикладені норми, судова колегія вважає такі доводи скаржника помилковими.
У справі, що розглядається, право позивачки на безумовне продовження дії дозволів на розміщення рекламних засобів не може вважатися «законним очікуванням», оскільки національний закон чітко встановлює право органу місцевого самоврядування визначати (у тому числі змінювати) правила розміщення зовнішньої реклами, та приймати рішення про відмову у продовженні дії дозволу за наявності визначених законодавством підстав, у тому числі, якщо розміщення таких рекламних засобів не відповідає новим правилам та схемам розміщення рекламних засобів у відповідному населеному пункті.
Джерело: https://tinyurl.com/bdf3ezra
Головне управління Держпродспоживслужби наділений функціями контролю за дотриманням законодавства України про рекламу та відповідно правом на звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафу за порушення законодавства про рекламу
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 липня 2023 року у справі № 520/17941/21
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про рекламу» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснює у межах своїх повноважень, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів – щодо захисту прав споживачів реклами.
Питання накладення уповноваженими особами Державної інспекції з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та м. Севастополі штрафів на рекламодавців, виробників і розповсюджувачів реклами за порушення законодавства про рекламу (крім штрафів, накладення яких належить виключно до компетенції Антимонопольного комітету і регулюється законодавством з питань авторського права та суміжних прав) регулює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про рекламу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 693 від 26.05.2004 (далі – Порядок № 693).
Відтак, виконання Держпродспоживслужбою функції контролю за дотриманням законодавства про рекламу та наступне звернення з позовом про стягнення із суб’єкта господарювання, який допустив порушення цього законодавства, суми штрафу у разі відмови останнього сплачувати такий штраф у добровільному порядку, є єдиним процесом системного виконання державою в особі уповноважених суб’єктів владних повноважень конституційної гарантії захисту прав споживачів, здійснюючи контроль за якістю та безпечністю надання послуг у сфері реклами, оскільки правила поведінки, створені у демократичній та правовій державі для захисту гарантованих прав, не мають користі, якщо вони не виконуються.
За таких обставин, висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності повноважень у позивача на звернення до суду із цим позовом та неналежності розгляду та вирішення цього спору в порядку адміністративного судочинства, є помилковим.
Джерело: https://tinyurl.com/mr4cccuv