Необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу не завжди пов’язано з вирішенням спору щодо майна

 Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 569/18407/22

Вимоги про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, від якого залежить виникнення в силу закону права спільної сумісної власності на майно, можуть бути розглянуті (за відсутності спору щодо поділу цього майна) у відповідному провадженні.

Спростування презумпції спільності права власності на майно, набуте сторонами за час спільного проживання, може мати місце при вирішенні спору про поділ такого майна, визнання майна особистою приватною власністю одного з подружжя тощо.

Встановлення заявленого факту є підставою для віднесення набутого чоловіком і жінкою під час спільного проживання майна до спільної сумісної власності (частина перша статті 74 СК України). Необхідність встановлення факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу не завжди пов’язано з вирішенням спору щодо майна.

Ухвалюючи оскаржені судові рішення у справі, яка переглядається в касаційному порядку, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на правові підстави звернення позивача з позовом, не врахували неможливість встановлення заявленого ОСОБА_1 юридичного факту у порядку окремого провадження з підстав не визнання його відповідачкою ОСОБА_5, не встановили обставин спільного проживання сторін, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю, не надали правової оцінки поданим сторонами доказам, у зв’язку з чим, не вирішивши спір по суті, дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Джерело: https://tinyurl.com/msxrtmm2

Встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2024 року у справі № 755/20288/21

Положення Кодексу законів про шлюб та сім’ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім’єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року .Тому встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

Таким чином з огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу з жовтня 2002 року до 01 січня 2004 року, оскільки інститут спільного проживання осіб як чоловіка і жінки було введено в національне законодавство СК України, який набрав чинності одночасно з набранням чинності ЦК України. Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР (далі – КпШС Української РСР), який діяв до 01 січня 2004 року, таких норм не містив. Тому вказаний факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Джерело: https://tinyurl.com/mryak77s

Правовими наслідками встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім’єю без шлюбу є встановлення належності їм майна, набутого у власність у цей період, на праві спільної сумісної власності

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 201/6472/20

Законодавством передбачено рівнозначну презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна та майна, придбаного жінкою та чоловіком, які проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, до спільної сумісної власності.

Якщо майно придбано подружжям під час шлюбу чи жінкою та чоловіком в період проживання однією сім’єю, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім’я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.

Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.

Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя чи ту особу, яка заперечує проти належності майна до об’єктів спільної сумісної власності подружжя чи осіб, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу.

Якщо відсутні підстави для задоволення позовних вимог про встановлення факту проживання сторін однією сім’єю без реєстрації шлюбу, то позовні вимоги про визнання спірних квартири та автомобіля спільним майном подружжя та визнання за ним права власності на 1/2 частки цього майна, також не підлягають задоволенню.

Джерело: https://tinyurl.com/3txkhhj5  

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має установити саме факти спільного проживання однією сім’єю

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2024 року у справі № 161/13140/22

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 

1) час набуття такого майна; 

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 

3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. 

З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з’ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім’єю; спільний побут; взаємні права та обов’язки.

У частині визначення правового режиму торгово-офісних приміщень, які кожна із сторін вважає особистим майном, судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що квартири, які були згодом реконструйовані у торгово-офісні приміщення, були придбані ОСОБА_2 у 2008 році, тобто до встановленого в судовому порядку факту перебування сторін у фактичних шлюбних відносинах, які з урахуванням положень частини другої статті 74 СК України є підставою для виникнення права спільної сумісної власності. Крім того, судом апеляційної інстанції враховано, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт наявності у відповідачки фінансової спроможності на їх купівлю, реконструкція квартир була здійснена саме за її заявою, як власника майна, оформлення права власності на торгово-офісні приміщення також здійснено за відповідачкою у період перебування позивача у зареєстрованому шлюбі з іншою жінкою.  Законність набуття права власності ОСОБА_2 на спірні приміщення на підставі цивільно-правових договорів та реконструкції належного їй майна у судовому порядку не оспорювалася, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині.

Джерело: https://tinyurl.com/4b7uwx4b