Застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19

При вирішенні спору між розлученими батьками про визначення місця проживання дитини суд з урахуванням обставин справи має право розглянути питання щодо визначення місця проживання дитини з одним із батьків із забезпеченням контакту дитини з іншим з батьків чи застосування спільної фізичної опіки з почерговим проживанням дитини у помешканні кожного з батьків за відповідним графіком.

З огляду на те, що як батько, так і матір надали суду проєкти мирової угоди, в яких висловили згоду на проживання почергово (по два тижні) з батьком та матір`ю, а також те, що орган у справах дітей при розгляді справи у суді касаційної інстанції наголосив на необхідності застосування моделі спільної фізичної опіки батьків щодо дітей, яка сприятиме співпраці батьків та забезпечить належне виховання та задоволення потреб дітей, колегія суддів вважає, що в інтересах дітей буде саме почергове проживання з кожним із батьків.

Використання спільної фізичної опіки у цій справі спрямоване на повернення матері у життя і виховання дітей, які потребують як материнського, так і батьківського виховання, що у їх синтезі формують основу становлення дітей як повноцінних членів суспільства.

Джерело: https://tinyurl.com/yj3cbcu4

Правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 727/2747/22

Якщо хтось із батьків не погоджується із рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки частиною третьою статті 159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.

Оскаржувані висновки органу опіки та піклування не породжують певних правових наслідків для суб’єктів відповідних правовідносин, правові наслідки для батьків виникають виключно в результаті ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дитини. Під час розгляду цієї справи надається оцінка усім доказам в сукупності, в тому числі й висновкам органу опіки та піклування, які не мають наперед встановленої сили для суду, що розглядає спір про визначення місця проживання дитини.

Отже, ОСОБА_1 має захищати свій інтерес щодо визначення місця проживання дитини під час судового розгляду у справі за зазначеними позовними вимогами, а не ініціювати окрему судову справу щодо оскарження рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради та висновку органу опіки та піклування.

Джерело: https://tinyurl.com/5cs6r4us

Визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2024 року у справі № 686/3118/23

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частина друга статті 162 СК України). Тобто, в частині другій статті 162 СК України вказані ті юридичні факти, які є підставами для відмови органом опіки та піклування або судом у переданні дитини для проживання.

У справі, що переглядається, суди, врахувавши інтереси дитини, права батьків на виховання дитини та обов’язки батьків діяти в її інтересах, докази того, що визначення місця проживання дитини разом з матір’ю буде відповідати інтересам дитини.

Визначення місця проживання дитини з матір’ю не впливатиме на взаємовідносини дитини з батьком, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов’язків.

Відсутність висновку органу опіки та піклування не свідчить про незаконність оскаржених судових рішень.

Джерело: https://tinyurl.com/5chj8ca8

Ухвалення судом рішення всупереч думці дитини має бути належним чином мотивоване в першу чергу інтересами дитини

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 року у справі № 225/2468/21

Верховний Суд звертає увагу, що дитина є суб’єктом права і, незважаючи на неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав, до основних із яких належить право, із досягненням відповідного рівня соціального та особистісного розвитку (достатнього рівня розуміння), вільно висловлювати свою думку щодо питань, які стосуються її життя, та право бути почутою будь-яким органом чи особою, уповноваженою на вирішення цих питань.

Під час вирішення спору про визначення місця проживання дитини, суд, зважаючи на вік дитини та обставини справи, може безпосередньо заслухати її думку, шляхом проведення бесіди (опитування) у судовому засіданні, за участі, якщо це необхідно, фахівця з дитячої психології.

Думка дитини, яка не досягла віку 14 років, при вирішенні спору про визначення її місця проживання не може розглядатися судом, як право вето, разом із тим ухвалення судом рішення всупереч думці дитини має бути належним чином мотивоване в першу чергу інтересами дитини.

Джерело: https://tinyurl.com/mpts8ab8