Право особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/3366/23

За встановлених обставин цієї справи ОСОБА_1 та її неповнолітній син, ОСОБА_2 , звернулися до Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області в особі Ярмолинецького сектору Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області із заявою від 01.02.2023 у якій просили оформити та видати ОСОБА_2 паспорт зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ. До вказаної заяви додано, зокрема, дві фотокартки, свідоцтво про народження, заяву ОСОБА_2 за формою про видачу паспорта відповідно до наказу МВС України № 320 від 13.04.2012 та наказу МВС України № 456 від 06.06.2019.

У поданій заяві про отримання паспорта громадянина України у формі книжечки, остання не дала згоди на обробку персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорта.

Питання права особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ, у зв`язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, було предметом дослідження Верховного Суду за наслідками якого сформовано висновок у постановах від 18.11.2021 у справі № 420/4049/20, від 21.12.2022 у справі № 420/5353/20 та у подальшому підтримано у постановах від 17.05.2023 у справі № 420/12574/21 та від 09.11.2023 у справі № 380/16510/22 за подібних правовідносин із справою, що розглядається. Висновки, наведені у вказаних постановах, є релевантними до обставин цієї справи, тож колегія суддів не бачить підстав для відступу від них і надалі зауважує таке.

Отже, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача в тій частині, що право на оформлення паспорта у формі книжечки, набуває громадянин України лише після досягнення 16-річного віку і висновки суду в цій частині відповідають наведеним висновкам Верховного Суду.

У вказаних справах Верховним Судом наголошено на імперативності приписів Закону № 5492-VI, адже ними встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

Також окрему увагу Верховний Суд у цих постановах звернув увагу на те, що відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Тому, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що, в свою чергу, може створювати перешкоди у реалізації позивачем своїх громадянських прав.

Водночас суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків в частині неповноти поданих ОСОБА_1 документів для оформлення та видачі ОСОБА_2 паспорта зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки відповідно до Положення № 2503-ХІІ згідно з Тимчасовим порядком № 456. Пунктом 13 Положення № 2503-ХІІ встановлено, що для одержання паспорта громадянин подає: (1) заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; (2) свідоцтво про народження; (3) дві фотокартки розміром 35 х 45 мм; (4) у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

На підставі наведено колегія суддів дійшла висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм вірне тлумачення.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117858653

У вказаній заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для обміну паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 квітня 2024 року у справі №260/2992/23

У справі, що розглядається, спірні правовідносини стосуються зобов`язання Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки на підставі Положення № 2503-XII.

Відмовляючи в позові, суд апеляційної інстанції встановив, що позивач 16 лютого 2023 року відповідно до пункту 6 Порядку № 302 звернувся до Хустського відділу ГУ ДМС у Закарпатській області із заявою про обмін паспорта громадянина України. Підставою ж для обміну паспорта позивач вказав зміну інформації, внесеної до його паспорта, а саме отриманням повідомлення Хустської ДПІ про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2020 року під час розгляду адміністративної справи № 260/99/19 вказав, що реалізація волевиявлення громадянина на отримання паспорта, незалежно від форми такого, здійснювалась і здійснюється шляхом подання заяви за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України до компетентного органу особисто особою, яка звертається за отриманням паспорта, із зазначенням інформації та долученням документів, які передбачені вимогами чинного законодавства. При цьому дотримання особою певних правил, пов`язаних з процедурою оформлення та видачі паспорта, зокрема щодо дотримання форми заяви, є обов`язковим.

У контексті наведеного, варто зазначити, що подана позивачем заява за своєю суттю і формою не є підставою для оформлення паспорта громадянина України, процедура якого визначена Положенням № 2503-XII. У вказаній заяві позивач не навів та не довів жодну з обставин, яка дає правові підстави для обміну паспорту у формі ID-картки на паспорт у формі книжечки.

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для видачі позивачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки) в контексті правовідносин, що склались у цій справі.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118599754

Реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 280/5678/22

За обставин цієї справи ОСОБА_1 20.06.2022 та 06.09.2022 звернувся до органів ДМС, в тому числі до Запорізького сектору УДМС у Запорізькій області із заявами стосовно вирішення питання про видачу паспорта у формі книжечки, у зв`язку з неточностями запису місця народження, посилаючись на незручність користування паспортом у формі картки та релігійні переконання.

Як слідує з листів-відповідей територіальних органів ДМС, оскільки вказана заява була подана позивачем без дотримання необхідної процедури, а також без надання необхідного пакету документів, її було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Суди попередніх інстанцій за наслідками оцінки заяв від 06.09.2022 дійшли протилежних висновків щодо наявності в органу ДМС підстав для видачі позивачу паспорту книжечки за наслідками розгляду такої заяви. Так, за висновком суду першої інстанції, за відсутності надання позивачем встановленого, зокрема, Положенням № 2503-XII переліку документів, визначеного для обміну паспорта, у відповідача не було правових підстав для його видачі.

Натомість суд апеляційної інстанції уважав, що оскільки заява позивача про обмін паспорту не містить посилання на її подання в порядку Закону України «Про звернення громадян», а в ній зазначено саме про наявність волевиявлення на обмін паспорту у зв`язку з неточністю даних, то відповідач, в силу статті 16 Закону № 5492-VI мав розглянути таку заяву по суті та прийняти саме рішення про видачу/відмову у видачі паспорту, з зазначенням відповідних мотивів, а не надавати відповідь у формі листа з загальним посиланням на приписи чинного законодавства.

Так, реалізація волевиявлення особи на обмін паспорта, здійснювалася і здійснюється шляхом подання заяви до компетентного органу разом із об`єктивно необхідними для цього документами, зокрема, паспорта, що підлягає обміну; двох фотокарток розміром 35х45 мм; документів, що підтверджують обставини (крім обміну паспорта з причин непридатності його використання), на підставі яких паспорт підлягає обміну.

Таким чином розгляд заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» з роз`ясненням законодавчо визначеного алгоритму дій, необхідних для отримання паспорта громадянина України, не є порушенням його прав з боку відповідача.

Таким чином, оскільки заявником не дотримано процедури звернення для оформлення паспорта та не надано необхідних для цього документів, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо допущення відповідачем протиправної бездіяльності при розгляді його заяви та наявності підстав для її розгляду по суті із прийняттям відповідного рішення про видачу/відмову у видачі паспорту.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117353187

Прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року у справі № 300/5054/23

З наведеного слідує, що прийняттю компетентним органом рішення про оформлення особі паспорта громадянина України передує звернення заявника з заявою відповідного змісту та необхідним пакетом документів, перевірка на повноту та відповідність оформлення яких вимогам законодавства України здійснюється працівником цього органу.

Разом з тим, судами попередніх інстанцій не було встановлено чи заява, з якою звернулася позивач до відповідача сформована відповідно до вимог Положення №2503-XII, та з доданим до неї обов`язковим переліком документів, що є передумовою для розгляду питання про оформлення та видачу паспорта громадянина України встановленого зразка.

Також суди не надали оцінку оскаржуваної позивачем відповіді на предмет того чи є вона рішенням суб`єкта владних повноважень по суті вирішення питання, чи є рішенням про відмову у видачі паспорта громадянина України, або ж є лише листом-відповіддю на її заяву, тобто чи є тим розпорядчим документами, з прийняттям якого виникають правові наслідки для позивача.

Підсумовуючи наведене Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/118634155