При вирішенні спору про поділ майна суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року у справі № 522/17831/20

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання.

Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що рухоме та нерухоме майно набуто сторонами за час шлюбу, воно є спільним сумісним майном подружжя, ці речі є неподільними, тому підлягають поділу шляхом виділення у власність кожного окремі об’єкти рухомого та нерухомого майна.

При вирішенні спору про поділ майна, суд може не погодитися із запропонованим варіантом поділу такого майна та провести його поділ в інший спосіб, враховуючи інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставин, що мають істотне значення. Таким чином, обрання судом при вирішенні спору варіанту поділу майна подружжя, при наявності вимоги про його поділ, відмінного від того, про який просив позивач, не може бути розцінене як вихід судом за межі позовних вимог, оскільки позовна вимога – це поділ майна подружжя, і вона є незмінною при будь-якому варіанті його поділу.

Джерело: http://tinyurl.com/ms4ka5ck  

Проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них права спільної сумісної власності на майно

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 756/14908/20

Якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов’язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім’ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов’язків, притаманних подружжю.

Об’єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об’єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім’ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Джерело: http://tinyurl.com/2f9ah28b

Право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 640/4568/18

Верховний Суд погоджується з доводами позивачки про те, що суди попередніх інстанцій помилково послалися, як на додаткову підставу для відмови у задоволенні позовних її вимог, на те, що відповідач є громадянином Федеративної Республіки Німеччина, нормами права якої, за відсутності нотаріальних угод між сторонами, не передбачено встановлення факту спільного проживання та виникнення на цій підставі права спільної сумісної власності.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Зважаючи на те, що метою встановлення факту проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу, є визнання зареєстрованого за відповідачем нерухомого майна спільною сумісною власністю та його поділ, у спірних правовідносинах застосування підлягало право України.

Зазначене дає підстави для висновку, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував до спірних правовідносин норми СК України та дотримався норм ЦПК України, відмовивши у задоволенні позову за необґрунтованістю. Водночас, суд першої інстанції, з чим помилково погодився апеляційний суд, помилково послався також і на те, що правом Федеративної Республіки Німеччина не передбачено встановлення факту спільного проживання та виникнення на цій підставі права спільної сумісної власності.

Джерело: http://tinyurl.com/mrtvwtj5

Якщо спірним майном є незакінчений будівництвом будинок, який не зданий в експлуатацію та який не зареєстрований у встановленому законом порядку, визнати його спільною сумісною власністю подружжя – неможливо

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2024 року у справі № 209/510/21

Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об’єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов’язки, тому такий об’єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об’єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Установивши, що спірне майно є незакінчений будівництвом будинок, який не зданий в експлуатацію та який не зареєстрований у встановленому законом порядку, у зв’язку з чим неможливо визнати його спільною сумісною власністю подружжя, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача в цьому випадку виникло право на частину будівельних матеріалів і виконаних робіт, вкладених у будівництво житлового будинку та господарських споруд на час припинення шлюбу, однак таких вимог позивач не заявив, а тому суди дотримуючись принципу диспозитивності цивільного процесу дійшли правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Джерело: http://tinyurl.com/yvfcuj5z