Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису
Постанова Верховного Суду, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 202/11119/22
Верховний Суд погоджується, що обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, проте заявник має довести наявність підстав для видачі обмежувального припису. Самий лише факт звернення до суду із заявою про видачу обмежувального припису не може бути підставою для її задоволення.
За обставинами справи, які визнаються заявником і заінтересованою особою, дитина проживає разом із матір’ю, а видача обмежувального припису, за загальним правилом, передбачає, що дитина та матір мають проживати у різних місцях. У такому випадку Верховний Суд врахував, що обраний спосіб захисту прав малолітньої дитини не є дієвим та не забезпечуватиме захист прав малолітньої дитини, адже місце проживання дитини залишиться невизначеним, а у судовому провадженні про видачу обмежувального припису заявник не вправі суд просити вирішити спір про визначення місця проживання дитини або про відібрання дитини від одного з батьків, якщо є на те правові підстави.
Тож у разі існування правових підстав для відібрання дитини від матері заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідним позовом, надавши на його обґрунтування відповідні докази. Звернення до суду з позовом про відібрання дитини за обставин, коли дитина піддається домашньому насильству зі сторони одного з батьків, з ким проживає, відповідатиме такому принципу як дієвість способу обраного захисту прав та інтересів особи.
Джерело: http://tinyurl.com/yzrct38d
Видача обмежувального припису у вигляді тимчасового обмеження прав щодо заборони кривдниці перебувати в місці проживання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2023 року у справі № 619/646/22
З огляду на матеріали справи, районний суд у своїй постанові зазначив, що згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру, а саме під час сварки ображала чоловіка брутальною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психологічному здоров’ю потерпілого. Провадження у справі було закрито у зв’язку з закінченням строків притягнення особи до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 засобами поштового зв’язку направив керівникові відділу поліції поліції заяву про застосування заборонного припису стосовно ОСОБА_2. Дана заява обґрунтована тим, що ОСОБА_2 постійно приїздить до належного йому будинку, самовільно приводить туди своїх знайомих, порпається в його особистих речах, холодильнику, чим позбавляє його можливості нормально харчуватися, відпочивати та вести нормальний спосіб життя в його приватній власності. Окрім того, ОСОБА_2 погрожує знищити його та належне йому майно. Відповідно до акта обстеження домоволодіння, ОСОБА_2 в домоволодінні, яке знаходиться у власності заявника не зареєстрована та фактично не проживає протягом двох останніх років. Отже, ОСОБА_2 у вказаному будинку фактично не проживає та не зареєстрована, тому її перебування там без згоди власника ОСОБА_1 порушує його право на вільне володіння та користування належним йому нерухомим майном.
Апеляційний суд, враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдниці частині другій статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги заявника про видачу обмежувального припису у вигляді тимчасового обмеження прав щодо заборони кривдниці перебувати в місці проживання ОСОБА_1, не наближатися на відстань ближче на 100 м до місця проживання, а також заборони ОСОБА_2 контактувати з ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Джерело: http://tinyurl.com/bdeyxrta
Вітчим відноситься до переліку осіб, до яких можливе застосування обмежувального припису
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року у справі № 607/3234/23
Встановивши, що місце проживання неповнолітнього за рішенням суду визначене разом з матір’ю (колишня дружина заявника); міськрайонний суд прийняв рішення про примусове відібрання неповнолітнього у батька, внаслідок чого і відбувались події за участю відповідних органів, що свідчить про наявність конфлікту та особистих неприязних стосунків між сторонами, наявність спору щодо способу та участі батьків у вихованні дитини, суди першої і апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про те, що цей спір не може бути вирішений шляхом застосування заходів обмежувального припису.
Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України № 2229-VIII, є неправильним, оскільки ОСОБА_3 як співмешканець колишньої дружини ОСОБА_1 є вітчимом для неповнолітнього ОСОБА_2, а тому належить до встановленого статтею 3 Закону України № 2229-VIII переліку осіб, до яких можливе застосування обмежувального припису.
Разом з тим помилкове зазначення у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень про те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України № 2229-VIII, як одна з підстав для відмови у задоволенні заяви, не вплинуло на правильність вирішення справи по суті заявлених вимог, а тому Верховний Суд дійшов висновку про зміну оскаржуваних судових рішень у мотивувальних їх частинах шляхом виключення посилання судів на те, що ОСОБА_3 не належить до переліку осіб, визначеного статтею 3 Закону України № 2229-VIII, як підстави для відмови у задоволенні заяви.
Джерело: http://tinyurl.com/3e8fddmr
Судами встановлено, що між сторонами склалися неприязні стосунки, однак дії сторін є обопільними
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2023 року у справі № 676/3259/22
Сам факт неодноразового звернення ОСОБА_1 до відповідних органів з підстав вчинення щодо нього психологічного, економічного та фізичного насильства свідчить про наявність тривалого конфлікту між заявником та заінтересованою особою, але не підтверджує факт того, що ОСОБА_2 вчинила щодо нього домашнє насильство, що є необхідною умовою для можливості застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Колегія суддів вважає, що між сторонами існує спір щодо користування спільним нерухомим майном, що регулюється, зокрема, нормами ЦК України та СК України. Зазначений спір не може бути вирішений шляхом застосування зазначених заявником заходів обмежувального припису.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов’язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб’єктний склад спірних правовідносин (види суб’єктів, які є сторонами спору) й об’єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Джерело: http://tinyurl.com/2mah38dc