
Правочин є фіктивним, якщо його вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочино
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2023 року у справі № 947/39669/21
Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.
З огляду на обставини цієї справи та норми матеріального права, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що при укладенні оспорюваного правочину від 23 листопада 2021 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії вчинені на перехід права власності на нерухоме майно з метою приховання майна від виконання у майбутньому рішення суду про стягнення з боржника грошових коштів. Сукупність наведених обставин дає підстави для висновку, що відповідачка при безоплатному відчуження частини квартири діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивачки.
Джерело: https://tinyurl.com/y4pt52b2
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такий правочин може бути визнано недійсним
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2023 року у справі № 727/5209/20
Зі змісту статті 228 ЦК України випливає, що по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину. При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку. З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що публічний порядок – це публічно-правові відносини, які мають імперативний характер і визначають основи суспільного ладу держави.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили правильний висновок, що належних та допустимих доказів існування обставин, які б дозволили віднести оспорюваний позивачем договір до правочину, що порушує публічний порядок, суду не надано.
Джерело: https://tinyurl.com/2vpxm6d7
Укладення договорів представником на невигідних умовах, які суперечать інтересам довірителя
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2024 року у справі № 127/22275/21
Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач надала достатньо доказів про те, що в даному випадку має місце умисел повіреного на заподіяння шкоди довірителю, розходження волі довірителя та волевиявленням представника при укладенні оспорюваних договорів на час їх укладення, оскільки в сукупності встановлених судами попередніх інстанцій фактів вбачається, що існує домовленість, в якій контрагент за договором, діяв за домовленістю із представником сторони оспорюваного правочину та внаслідок такої домовленості позивачка опинилася у становищі, за якого її майно продано за ціною, нижчою за ринкову, що не відповідає волі довірителя; умови договору, укладеного представником, очевидно, є невигідними для довірителя, а вигоду отримує тільки контрагент за договором.
Доводи касаційної скарги про те, що вони не є близькими родичами та між ними немає жодного ступеня спорідненості, не спростовують висновків апеляційного суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними на підставі статті 232 ЦК України, оскільки вказаного висновку суд апеляційної інстанції дійшов із урахуванням наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, а не лише внаслідок існування родинних зв’язків між відповідачами.
Положення статті 232 ЦК України застосовуються саме в тій ситуації, коли представник довірителя мав повноваження на вчинення правочину, проте внаслідок зловмисної домовленості з контрагентом завдав своєму довірителю шкоди (негативних наслідків) укладенням такого правочину.
Джерело: https://tinyurl.com/nhjra2s5
Визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2024 року у справі № 201/254/23
Презумпція розпорядження спільним майном одним з подружжя за згодою другого з подружжя встановлена саме на користь добросовісного набувача прав на таке майно.
Тому укладення одним з подружжя договору щодо розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя може бути підставою для визнання такого договору недійсним лише в тому разі, якщо суд встановить, що третя особа (контрагент за таким договором) діяла недобросовісно, зокрема знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, і що той з подружжя, хто укладає договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.
Положення частини другої статті 369 ЦК України та частини другої статті 65 СК України з урахуванням пункту 6 статті 3 ЦК України спрямовані на захист прав саме добросовісного набувача, а тому саме в разі його недобросовісності договір може бути визнаний недійсним.
Отже, можливість визнання недійсним договору щодо розпорядження майном, яке перебуває в спільній власності, залежить від встановлення недобросовісності третьої особи контрагента за таким договором.
Джерело: https://tinyurl.com/24d2a2fv