Ефективним способом захисту порушеного права є саме пред’явлення вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належним майном шляхом виселення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 466/11778/21
При вирішенні питання про баланс інтересів сторін та пропорційності між виселенням відповідачів й захистом права власності позивачки суди прийняли до уваги, що відповідачі не є членами сім’ї позивачки, а продовження їх проживання в спірному будинку після його відчуження позивачці порушує право власності ОСОБА_1, яке гарантовано як національним законодавством України, так і статтею 8 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції;
Суди врахували, що відповідачі забезпечені іншим житлом: їх місце проживання зареєстроване в квартирі АДРЕСА_2, яка належить їм на праві спільної сумісної власності. Таким чином, виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зі спірного житла є законним та пропорційним заходом, що переслідує легітимну мету і є необхідним у демократичному суспільстві.
За встановлених судами обставин справи ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 є саме пред’явлення вимоги в порядку статті 391 ЦК України про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження належним їй майном шляхом виселення відповідачів. Тому в задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням, слід було відмовити в зв’язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту в цій частині.
Джерело: http://tinyurl.com/yn3pujy8
Неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 205/7739/21
Відповідно до частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
Разом із тим, частина друга статті 109 ЖК України встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.
У справі АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом про виселення відповідачів без надання їм іншого житлового приміщення, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що саме позивач повинен був довести наявність передбачених частиною другою статті 109 ЖК України підстав для виселення мешканців іпотечного житла без надання їм іншого житлового приміщення.
Установивши, що АТ КБ «ПриватБанк» не надало належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту придбання домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 за кредитні кошти, а також на підтвердження обставин реєстрації місця проживання відповідачів у будинку без згоди іпотекодержателя та обставин наявності у відповідачів іншого житла, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зробив правильний висновок про відмову в задоволенні позову.
Джерело: http://tinyurl.com/4anhf8mk
Приміщення гуртожитку є нерухомим майном державної власності, яке закріплене за університетом на праві господарського відання
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2023 року у справі № 444/3738/21
Якщо позов пред’явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред’явлено неналежним позивачем, відмовити у задоволенні позову.
У справі суди встановили, що приміщення гуртожитку є нерухомим майном державної власності, яке закріплене за університетом на праві господарського відання, що підтверджується додатком до наказу Міністерства освіти і науки України. Таким чином, висновки апеляційного суду про те, що власником гуртожитку є Міністерство освіти і науки України, а тому університет не наділений правом звернення до суду з цим позовом, є необґрунтованими.
Помилковими є і посилання апеляційного суду як на підставу відмови у задоволенні позову на те, що у спірних кімнатах гуртожитку зареєстровані та проживають члени сім’ї ОСОБА_1 – ОСОБА_2 і малолітня ОСОБА_3, які не залучені як відповідачі, оскільки до зазначених осіб вимоги про визнання їх такими, що втратили право користування спірним житлом, чи інших вимог у цій справі не заявлено.
Джерело: http://tinyurl.com/2vbup7fy
Заявлені позивачами вимоги про визнання їх наймачами квартири є неефективним способом захисту, так як не захистить їхні житлові права
Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 127/6749/22
Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні, й інші обставини справи, що мають значення для справи, зокрема, чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд визнати їх наймачами квартири, оскільки вони є дітьми померлого, який був наймачем спірної квартири, та постійно, з народження, і продовжують проживати до теперішнього часу у зазначеній квартирі, яка є їхнім єдиним житлом, при цьому увесь цей час після смерті ОСОБА_8 вони виконують обов’язки наймача, сплачують комунальні послуги та несуть витрати на утриманню житла.
Стаття 15 ЦК України визначає об’єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов’язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб’єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заявлені позивачами вимоги про визнання їх наймачами квартири є неефективним способом захисту, так як не захистить їхні житлові права.
Джерело: http://tinyurl.com/4eezjzcv