Ефективним способом захисту права є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а не позов про визнання права власності та про визнання недійсними рішень сільської ради
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2024 року у справі № 548/837/21
Малолітня та неповнолітня особа, вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо не було подано заяву про відмову від прийняття спадщини відповідно до чинного законодавства (частини четвертої статті 1268 Цивільного кодексу України). Тобто, незалежно від того чи подавалась заява про прийняття спадщини від імені малолітньої чи неповнолітньою особою, чи була зареєстрована малолітня або неповнолітня особа разом із спадкодавцем на момент смерті - вони приймають спадщину автоматично. Тому подання заяви про прийняття спадщини такими особами не є обов`язковим.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що мати позивачки ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_3 , шляхом спільного проживання з останньою, а позивачка прийняла спадщину після смерті матері на підставі частини четвертої статті 1268 ЦК України, так як на момент її смерті була малолітня.
Отже, прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивачка з часу її відкриття набула речові права на успадковану земельну ділянку - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав.
За таких обставин, ефективним способом захисту права ОСОБА_1 є віндикаційний позов до особи, за якою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, а не позов про визнання права власності та про визнання недійсними рішень сільської ради.
З огляду на вказане суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог на підставі статей 215, 216 ЦК України, оскільки належним способом захисту порушеного права позивачки є витребування земельної ділянки.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивачкою одночасно з вимогами про визнання недійсними рішень сільської ради, скасування реєстрації та визнання за нею права власності, у позовній заяві міститься доводи про незаконне набуття відповідачем спірної земельної ділянки та вимога про витребування майна на підставі статей 387, 388 ЦК України, та не встановив всі юридичні факти, які визначені статтями 387 та 388 ЦК України, зокрема: чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати або надавати оцінку доказам, порушення норм процесуального права допущені обома судами, то справу необхідно передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/117589998
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2024 року у справі № 209/360/22
Встановивши, що ОСОБА_1 є особою похилого віку, з огляду на що потребує сторонньої допомоги, спірна квартира є єдиним її житлом, у якому вона проживає й після укладення договору; у момент укладення оспорюваного правочину дарувальники неправильно сприймали фактичні обставини правочину, що вплинуло на їх волевиявлення та укладення договору дарування замість договору довічного утримання, враховуючи наявність беззаперечної встановленої судом першої інстанції мети на укладання договору задля забезпечення допомогоюОСОБА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про укладення позивачами оспорюваного правочину під впливом помилки, що є підставою для визнання його недійсним.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України).
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У разі позбавлення власника володіння нерухомим майном таке введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребовує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому Реєстрі за відповідачем.
Суди встановили, що ОСОБА_3 , отримавши 17 січня 2020 року в дар від ОСОБА_1, ОСОБА_2 2/3 частин спірної квартири, 01 квітня 2020 року на підставі договору дарування подарувала це майно ОСОБА_4 .
Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується і з висновком апеляційного суду про наявність правових підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121273374
Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2024 року у справі № 367/7674/17
Право власності на майно, яке було передано за угодами щодо його відчуження поза волею власника, не набувається, у тому числі й добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути в нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Таким чином, у випадку якщо майно вибуло з володіння законного власника поза його волею, останній може розраховувати на повернення такого майна, незважаючи на добросовісність та відплатність його набуття сторонніми особами, і має право звернутися до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Встановлено, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза його волею на підставі рішення Апеляційного суду Київської області від 17 вересня 2013 року, яке в подальшому було скасоване постановою Верховного Суду України від 24 червня 2015 року.
Оскільки спірна нерухомість вибула з володіння ТОВ «Аверс-Сіті» не з його волі, суди зробили правильний висновок про витребування цього майна від останнього набувача ОСОБА_1 .
Верховний Суд враховує, що безпідставно набувши 25 листопада 2014 року право власності на спірну квартиру, ОСОБА_3 без відома та волі ТОВ «Аверс-Сіті» в цей же день відчужив її ОСОБА_2 , а в подальшому вказаний об`єкт нерухомого майна через 5 місяців був відчужений ОСОБА_1 , яка проявивши розумну обачність, ознайомившись зі змістом документів, що підтверджують право власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на спірну квартиру, і за необхідності отримавши правову допомогу, мала б зважити на такі обставини при укладенні договору купівлі-продажу квартири.
За обставин цієї справи витребування майна є законним та пропорційним заходом, є виправданим, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, тому не є таким, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
🔗Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/119212691
Якщо позивач позбавлений права володіння спірними земельними ділянками, то належним способом захисту його прав є витребування земельних ділянок
📌Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 179/656/19
Згідно зі статтями 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
Відповідно до частин першої, третьої статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Звертаючись до суду з позовними вимогами про витребування земельних ділянок, позивач у цій справі наполягав на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ці ділянки знаходяться у фактичному користуванні ОСОБА_3 без установлених законом підстав.
Встановлено, що позивач позбавлений права володіння спірними земельними ділянками, тому належним способом захисту його прав у даному випадку є витребування земельних ділянок.
Верховний Суд вважає неправильними висновки суду апеляційної інстанції в частині відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок у зв`язку з відсутністю у нього права власності на зазначені земельні ділянки.
ОСОБА_1 на правовій підставі (цивільно-правових договорах) є користувачем спірних земельних ділянок, отже, до закінчення дії договорів оренди або настання інших обставин, які позбавлять його статусу користувача земельних ділянок, він має право на звернення до суду з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Отже, Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про витребування земельних ділянок підлягають задоволенню.