Відповідь:

Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 декларувала право жінок вільно та відповідально вирішувати питання щодо кількості дітей та проміжків часу між їх народженням і мати доступ до інформації, освіти, а також засобів, які дозволяють їм здійснювати це право (ч. 1 ст. 6). У 1980 р. Україна дану конвенцію підписала, а у 1981 р. - ратифікувала. Відповідно конвенція стала частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню.

Цивільний кодекс України і Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» передбачають, що штучне переривання вагітності, якщо вона не перевищує дванадцяти тижнів, може здійснюватися за бажанням жінки у закладах охорони здоров’я (ч. 6 ст. 281 ЦК України; ст. 50 Основ законодавства). Та передбачають згоду третіх осіб (законних представників: батьків, опікунів) на проведення жінці штучного переривання вагітності лише у випадку не досягнення нею чотирнадцятирічного віку або ж у випадку визнання її судом недієздатною (ст. 284 ЦК України, ст. 43 Основ законодавства). Відповідно також передбачають виключне право жінки на вирішення питання про народження або ненародження дітей.

Пряма вказівка на право жінки самостійно визначатися у рішенні щодо штучного переривання вагітності (як медичної послуги) міститься у клінічному протоколі «Комплексна допомога під час небажаної вагітності», де зауважено: «Слід пам'ятати, що дієздатна особа для звернення по медичну допомогу не потребує отримання згоди (дозволу) від будь-якої третьої сторони, зокрема від чоловіка або партнера» (також зауважимо, що 01.09.20223 може відбутися втрата чинності даного протоколу).

Таким чином національне законодавство України визнає за жінкою виключне право у прийнятті рішення про переривання вагітності, а, отже, не вимагає згоди (дозволу) чоловіка – якщо жінка заміжня, або потенційного батька дитини – якщо дитина зачата поза шлюбом.

Нормативні джерела:

1. Конвенція ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18.12.1979 (редакція від 06.10.1999).

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 (редакція від 01.01.2023).

3. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» від 19.11.1992 (редакція від 27.10.2022).

4. Про затвердження клінічного протоколу «Комплексна допомога під час небажаної вагітності»: Наказ МОЗ України 31.12.2010 № 1177 (втратить чинність 01.09.2023).

Відповідь на питання підготувала Оксана Яремко, к.ю.н., адвокат, член Центру медичного права ВША НААУ