Чи порушив суд норми процесуального права, визнавши рішення МКАС, надавши дозвіл на його виконання?

Чи порушив суд норми процесуального права, визнавши рішення МКАС, надавши дозвіл на його виконання й ухваливши видати відповідний виконавчий лист?

Огляд постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2024 року у справі № 824/8/24

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

У покупця з продавцем виник спір щодо виконання договору купівлі-продажу сільськогосподарської техніки, виробником якої є продавець. Оскільки сторони цього договору зробили у ньому арбітражне застереження, спір розглянув Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України. Згідно з рішенням МКАС відмовив покупцю у задоволенні позову та стягнув з покупця на користь продавця відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, й арбітражний збір. Продавець звернувся до апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС щодо стягнення з покупця відшкодування витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, й арбітражного збору. Просив видати виконавчий лист на примусове виконання цього рішення.

Апеляційний суд задовольнив заяву продавця: визнав і надав дозвіл на виконання рішення МКАС у частині стягнення коштів із покупця,ухвалив видати відповідний виконавчий лист. Мотивував тим, що продавець звернувся із заявою у межах, передбаченого законом строку, арбітражне застереження чинне, рішення МКАС набрало законної сили, відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви продавця.

Покупець із ухвалою апеляційного суду не погодився. Подав апеляційну скаргу до Верховного Суду. Мотивував, зокрема, тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, бо не надіслав покупцеві разом із ухвалою про відкриття провадження заяву продавця з додатками, надав менший, ніж встановлений законом, строк на подання заперечень, а також проігнорував частину останніх і не витребував матеріали арбітражної справи; рішення МКАС суперечить публічному порядку, оскільки дозволяє продавцеві утримувати кошти покупця та не повертати їх в Україну і зобов`язує покупця примусово перерахувати валюту за кордон за відсутності юридичної можливості для добровільного перерахування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає апеляційну скаргу покупця необґрунтованою, а висновки апеляційного суду про задоволення заяви продавця - правильними.

У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямоване, тільки якщо ця сторона подасть компетентній владі за місцем, де запитується визнання та приведення до виконання, докази того, що:

a) сторони в угоді, зазначеній у статті II, були за законом, що застосовується до них, якоюсь мірою недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, за законом країни, де рішення було винесено, або

b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших причин не могла подати свої пояснення, або

c) вказане рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою або арбітражним застереженням у договорі, або такого, що не підпадає під їх умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що якщо постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або

d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді сторін або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або

е) рішення ще не стало остаточним для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено виконанням компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовується.

У визнанні та приведенні до виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій запитується визнання та приведення до виконання, визнає, що:

a) об`єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або

b) визнання та приведення до виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни (стаття VКонвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року); далі - Конвенція).

Суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо:

1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або

г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

ґ) рішення ще не стало обов`язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або

2) якщо суд визнає, що:

а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або

б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України (стаття 478 ЦПК України; близькі за змістом приписи є у статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж»).

Апеляційний суд встановив :

1 січня 2022 року продавець і покупець уклали договір купівлі-продажу № 58/2022 (далі - договір купівлі-продажу). Згідно з умовами цього договору продавець продає, а покупець купує сільськогосподарську техніку виробництва продавця, а також її частини в асортименті, кількості та за цінами згідно зі специфікаціями (додатками) до цього договору.

Всі суперечки, які можуть виникнути у зв`язку з даним договором, повинні бути врегульовані протягом 60 днів з дати отримання відповідного повідомлення. У разі неможливості врегулювання спору мирним шляхом, спір повинен бути переданий до арбітражу. Всі спори, розбіжності або вимоги, що виникають з цього договору або в зв`язку з ним, у тому числі щодо його укладення, тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України відповідно до його Регламенту. Право, яке регулює вказаний договір, є матеріальне право України. Арбітражний суд складається з одноособового арбітра. Місцем проведення арбітражного суду є Київ (пункти 10.1, 10.2 договору купівлі-продажу).

13 червня 2023 року до арбітражного суду надійшла позовна заява покупця до продавця про стягнення 35 500,00 євро попередньої оплати за товар, витрат зі сплати арбітражного збору, а також витрат на правову допомогу у сумі 77 500,00 грн.

13 червня 2023 року голова арбітражного суду видав постанову, згідно з якою прийняв до провадження справу за № 330/2022.

31 січня 2024 року арбітражний суд ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову покупця про стягнення 35 500,00 євро попередньої оплати за товар; стягнув із покупця на користь продавця 1 488,00 євро відшкодування витрат, понесених у зв`язку з арбітражним розглядом справи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з аргументом покупця про відсутність підстав для визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС. Звертає увагу на те, що, вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС, суд не може оцінювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 квітня 2019 року в справі № 761/41709/17).

Колегія суддів відхиляє заперечення покупця щодо порушення норм процесуального права тим, що апеляційний суд не надіслав разом із ухвалою про відкриття провадження заяву продавця та додатки до неї і надав менший порівняно із визначеним законом строк для підготовки заперечень. Згідно з клопотанням покупця про відкладення розгляду справи він отримав всі матеріали 26 березня 2024 року (а. с. 77-78), а 5 квітня 2024 року висловив заперечення щодо заяви продавця (а. с. 92-94). Ці заперечення апеляційний суд прийняв і розглянув. Тому, якщо порушення певних норм процесуального права мало місце, то такі порушення були виправлені та не вплинули на гарантії справедливого суду для покупця.

Оскільки клопотання про необхідність витребування апеляційним судом матеріалів арбітражної справи (а. с. 92-94) покупець не обґрунтував, Верховний Суд вважає безпідставним твердження покупця в апеляційній скарзі про порушення апеляційним судом, який не витребував такі матеріали, норм процесуального права.

Застереження про публічний порядок у міжнародному праві не допускає визнання на території держави рішення МКАС, якщо внаслідок його виконання будуть вчинені дії, які прямо заборонені законом або завдають шкоду суверенітету чи безпеці держави (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 травня 2019 року в справі № 761/39565/17).

Публічний порядок як перешкоду для виконання арбітражного рішення слід розуміти як сукупність визнаних державою принципів і правил, які можуть перешкоджати визнанню та виконанню арбітражних рішень, ухвалених міжнародним комерційним арбітражем, якщо визнання та виконання призведе до порушення цих принципів і правил або у процесуальному плані, або в частині змісту самого рішення. Публічний порядок включає, зокрема, правила, які забезпечують фундаментальні політичні, соціальні й економічні інтереси держави (правила про публічний порядок) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2024 року у справі № 824/97/22).

Верховний Суд вважає безпідставними доводи покупця про порушення рішенням МКАС публічного порядку України з огляду на встановлений цим рішенням обов`язок резидента України перерахувати кошти в іноземній валюті за кордон. Твердження покупця про неможливість виконати рішення МКАС у добровільному порядку через дію постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (обмеження на придбання іноземної валюти для переказу її за кордон) не можуть бути підставою для висновку про те, що рішення МКАС суперечить публічному порядку України. Зазначений аргумент не впливає на зобов`язання покупця. Колегія суддів погоджується із зауваженням продавця у відзиві на касаційну скаргу про те, що покупець жодним чином не підтвердив прагнення добровільно виконати рішення МКАС.

Не може також бути підставою для скасування ухвали апеляційного суду довід покупця про те, що рішення МКАС дозволяє продавцеві утримувати кошти покупця за замовлений товар і не повертати їх в Україну. Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не переглядає таке рішення, зокрема не оцінює його правильність. МКАС відмовив у задоволенні позову покупця. Продавець звернувся до апеляційного суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС у частині стягнення з покупця витрат, понесених у зв`язку із арбітражним розглядом справи, й арбітражного збору. Питання про те, чи суперечить відмова МКАС у задоволенні позову покупця публічному порядку України, не є предметом судового розгляду.

Висновок:

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду бере до уваги те, що рішення МКАС набрало законної сили, стало остаточним для сторін і має бути виконаним; воно ухвалене у спорі, який виник на підставі укладеного сторонами договору купівлі-продажу; вирішення цього спору у МКАС передбачене арбітражним застереженням; рішення МКАС ухвалив у межах його компетенції. Оскільки відсутні підстави для відмови у задоволенні заяви продавця, апеляційний суд обґрунтовано виснував про визнання рішення МКАС, надання дозволу на його виконання й ухвалив видати виконавчий лист.

Верховний Суд мав відповісти на питання про те, чи порушив суд норми процесуального права, визнавши рішення МКАС, надавши дозвіл на його виконання й ухваливши видати відповідний виконавчий лист. Відповідь на питання негативна. Тому у задоволенні апеляційної скарги покупцеві слід відмовити.

Ураховуючи висновок про необґрунтованість заявлених в апеляційній скарзі підстав апеляційного оскарження, оскаржену ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/121104518