
Постанова ОП КЦС ВС від 29.01.2024 в справі № 185/9339/21 (http://tinyurl.com/3eru6yjp)
Приписами чинного законодавства, яке регулює сімейні правовідносини, зокрема відносини батьків та дітей, визначене коло взаємних прав і обов’язків батьків і дітей.
Вочевидь, переважна кількість батьківських прав та обов’язків стосується дитини до досягнення нею повноліття, проте й після досягнення дитиною повноліття правовий зв’язок між батьками та їхніми дітьми не припиняється, батьківські права продовжують існувати.
Досягаючи повноліття, особа втрачає правовий статус дитини в розумінні закону, проте сімейні відносини між батьком/матір’ю та сином/дочкою після досягнення дитиною повноліття не припиняються, між ними зберігається правовий зв’язок як батьків та дитини. Це відповідно означає й існування між ними взаємних особистих немайнових та майнових прав і обов’язків, які є чинними впродовж усього життя, а окремі з них – навіть після смерті одного з них.
Тож навіть після досягнення дитиною повноліття батьки, які не позбавлені батьківських прав стосовно такої дитини, зберігають певні права та обов’язки щодо неї, які ґрунтуються на їх кровному спорідненні. Із повноліттям дитини «з’являються» права батьків на утримання з боку повнолітніх сина/дочки та виникають відповідні кореспондуючі їм обов’язки. Батьки, не позбавлені батьківських прав є спадкоємцями за законом своєї дитини.
Таке нормативне регулювання сімейних відносин між батьками та повнолітніми сином/дочкою є втіленням моральних засад суспільства, за яких батько та матір, які належно виконували свої обов’язки щодо власної дитини протягом тривалого часу (від народження і до досягнення дитиною повноліття, а в певних випадках навіть після досягнення повноліття), мають право на утримання від повнолітніх сина/дочки, а також на спадкування за законом.
Відповідно, позбавлення матері чи батька батьківських прав стосовно їхньої дитини, за умови доведеності факту невиконання ними своїх батьківських обов’язків, унеможливлює існування, зокрема, права на утримання та спадкування в майбутньому, та відповідатиме принципам розумності й справедливості.
Приписи СК України та інших законодавчих актів не містять заборони позбавлення батьківських прав стосовно сина/дочки після досягнення ними повноліття.
З огляду висновки в цій справі, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що існують підстави для відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2019 року в справі № 219/3759/2014-ц (провадження № 61-48685св18) та (http://tinyurl.com/rxd2h4au) від 01 лютого 2023 року в справі № 761/6749/20 (провадження № 61-8129св22), (http://tinyurl.com/4runtrv2) постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 686/16902/20 (провадження № 61-11412св21). (http://tinyurl.com/u9sj2xy9).
Першоджерело: https://t.me/glossema/1558