Форми медичної карти пацієнта, а саме медичної карти стаціонарного хворого (далі - форма № 003/о) та медичної карти амбулаторного хворого (далі - форма № 025/о), затверджено Наказом МОЗ №110 від 14.02.2012 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування» (далі – Наказ № 110).

Наказом №110 також закріплені інструкції щодо заповнення медичних карток стаціонарного та амбулаторного хворого. Відповідно до затверджених Наказом №110 інструкцій у період перебування хворого в стаціонарі форма № 003/о зберігається у лікуючого лікаря, після вибуття зі стаціонару – у архіві закладу охорони здоров’я. Форма № 025/о повинна зберігатися в реєстратурі амбулаторно-поліклінічного закладу. У випадку госпіталізації хворого у стаціонар, що об'єднаний з поліклінікою, форма № 025/о передається до стаціонару і зберігається в медичній карті стаціонарного хворого. Після виписки хворого зі стаціонару форма № 025/о з епікризом лікуючого лікаря стаціонару повертається в поліклініку. В закладі охорони здоров’я форма №003/о зберігається 25 років, а форма №025/о – 5 років.

Наказ №110 передбачає видачу на руки пацієнту такої облікової форми, як Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (далі - форма № 027/о). Форма № 027/о заповнюється лікарями закладів охорони здоров'я, які надають амбулаторно-поліклінічну допомогу, при направленні хворого на консультацію в інші заклади охорони здоров'я, на стаціонарне лікування та лікарями стаціонарів при виписці або у випадку смерті хворого. При цьому, закладами охорони здоров'я, які вносять медичні записи до Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров'я, форма № 027/о не ведеться. На вимогу пацієнта йому надається витяг з цього реєстру.

Виходячи з вищевикладеного, паперова медична карта пацієнта зберігається в медичному закладі та на руки для зберігання пацієнту не видається. Нерідко в правилах внутрішнього розпорядку медичного закладу або його положенні про права та обов’язки пацієнта міститься заборона робити фото- чи відеозйомку на території закладу охорони здоров’я, що включає і заборону на фотографування документації. Відтак, часто пацієнти зіштовхуються з питанням ознайомлення з медичною картою та отримання її копії (фотокопії).

«Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею» - так чітко визначає Конституція України (стаття 32). Закон України «Про інформацію» (стаття 11) закріплює, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом. Про це говорить і 285 стаття Цивільного кодексу України: «повнолітня фізична особа має право на достовірну і повну інформацію про стан свого здоров'я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються її здоров'я. Батьки (усиновлювачі), опікун, піклувальник мають право на інформацію про стан здоров'я дитини або підопічного». Законом України «Про захист персональних даних» (стаття 8 закріплено права суб'єкта персональних даних на отримання інформацію про умови надання доступу до персональних даних та на доступ до своїх персональних даних. Згідно з Законом України « Основи законодавства України про охорону здоров’я» медичний працівник зобов'язаний надати пацієнту в доступній формі інформацію про стан його здоров'я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів.

Незважаючи на те, що законодавство не містить чіткого обов’язку закладів охорони здоров’я надавати копію медичної картки або надати можливість її фотокопіювання, вищевикладені норми законів надають право пацієнту (або належним чином уповноваженому представнику) отримати медичну документацію (в тому числі копію медичної карти), що стосується такого пацієнта.

Конституційний Суд України 30 жовтня 1997 року у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа К.Г.Устименка) вказував щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України "Про інформацію", що положення треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров'я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров'я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом. Лікар зобов'язаний на вимогу пацієнта, членів його сім'ї або законних представників надати їм таку інформацію повністю і в доступній формі. У випадках відмови у наданні або навмисного приховування медичної інформації від пацієнта, членів його сім'ї або законного представника вони можуть оскаржити дії чи бездіяльність лікаря безпосередньо до суду або, за власним вибором, до медичного закладу чи органу охорони здоров'я.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 28 квітня 2009 року заява N 32881/04 у справі "К. Х. та інші проти Словаччини" вказав, що скарга, яка є предметом розгляду, стосується здійснення заявницями свого права на ефективний доступ до інформації про стан їхнього здоров'я, у тому числі стан репродуктивного здоров'я. ЄСПЛ дотримується позиції, що реалізація права на повагу до особистого та сімейного життя, передбаченого статтею 8 Конвенції, повинна бути практичною й ефективною, а позитивний обов’язок держави щодо забезпечення права на повагу до приватного та сімейного життя повинен бути розширений, зокрема коли йдеться про персональні дані, щоб зробити можливим виготовлення копій документів з персональними даними ("К. Х. та інші проти Словаччини" № 32881/04, 28 квітня 2009 року, п. 47).

Отже, відповідно до вимог Закону України "Про захист персональних даних", щоб отримати персональні дані, зокрема копії медичної документації, пацієнт подає запит щодо доступу до персональних даних до закладу охорони здоров'я. Запит має містити прізвище, ім’я та по батькові, місце проживання і реквізити документа, який посвідчує особу запитувача інформації, та містити перелік персональних даних, які запитуються.

Відповідь на питання підготувала Юлія Миколаєць, адвокат, партнер Юридичної фірми STATUS, член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики України НААУ, голова опікунської ради КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №2», юридичний радник ряду медичних товариств.