Пропонуємо ознайомитися з оглядом судової практики судді КЦС ВС Василя Крата на тему: «Чи має бути співвідповідачем за вимогою про встановлення сервітуту орендар земельної ділянки?».

До аналізу запропонована Постанова КЦС ВС від 28.02.2024 у справі № 627/907/21. https://tinyurl.com/3a88ueu6

Умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. Отже, передумовою звернення до суду за встановленням сервітуту повинен бути доказ вчинення дій зацікавленою особою щодо встановлення сервітуту та недосягнення про це згоди із власником ділянки, щодо якої планується встановити сервітут. Якщо особа до звернення до суду не вчиняла дій щодо встановлення сервітуту за домовленістю сторін (зокрема, не звернулася до іншої сторони з пропозицією про укладення договору про встановлення сервітуту), то у суду немає підстав для задоволення відповідних вимог у зв’язку з відсутністю у позивача права вимагати встановлення сервітуту за рішенням суду.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 08 грудня 2021 року у справі № 686/18456/18 (провадження № 61-18819св20), від 12 квітня 2022 року у справі № 306/612/20 (провадження № 61-14169св21), від 01 лютого 2023 року у справі № 345/4572/20 (провадження № 61-7577св22), на які послався заявник у касаційній скарзі.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога позивача ПрАТ «ВК «Укрнафтобуріння» до відповідача ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту, а об’єктом спірних правовідносини (предметом спору) – належна відповідачу на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 6323582200:02:000:0112, яка, у свою чергу, передана у строкову оренду СТОВ «Нива».

При цьому на підставі угоди позивач вимагав встановити йому сервітут із власником землі у вигляді надання права на розміщення та обслуговування свердловини, у тому числі із правом проходу персоналу, під’їзду транспортних засобів та спеціальної техніки, зняття та перенесення родючого шару ґрунту, формування відвалів, рекультивації земель, влаштування тимчасової під’їзної дороги та майданчика зі збірних залізобетонних плит, розміщення установки для підземного ремонту свердловини, влаштування шахти колонної головки свердловини, спорудження факельного амбару, прокладання викидних ліній, прокладання трубопроводу для підключення свердловини.

Таким чином, враховуючи предмет спору, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем (надрокористувачем) і відповідачем (землевласником), зазначені обставини вказують на те, що рішення суду у цій справі тільки може вплинути на права або обов’язки СТОВ «Нива» (орендаря спірної земельної ділянки) щодо однієї зі сторін спору, оскільки така особа не виступає стороною угоди про встановлення земельного сервітуту, а отже, й суб’єктом спірних правовідносин. У цьому випадку питання про права та обов’язки названої юридичної особи безпосередньо не вирішується, тому вона могла вступити у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

З огляду на викладене Верховний Суд не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав незалучення до участі у цій справі СТОВ «Нива» як співвідповідача.

Джерело: https://t.me/glossema/1776