Правові механізми впливу на недобросовісних платників аліментів, як правило покладається на державних виконавців. Про те, наразі обговоримо тему можливості притягнення боржника до кримінальній відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.

У примітці до статті 164 КК України («Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей») - під злісним ухиленням від сплати коштів на утримання дітей (аліментів) або на утримання непрацездатних батьків слід розуміти будь-які діяння боржника, спрямовані на невиконання рішення суду (приховування доходів, зміну місця проживання чи місця роботи без повідомлення державного виконавця, приватного виконавця тощо), які призвели до виникнення заборгованості із сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці відповідних платежів.

Для встановлення ознак вчинення кримінального правопорушення (кримінального проступку) за ст.164 КК України, необхідно з’ясувати:

1) чи мало місце ухилення від сплати коштів (за який саме період, місце вчинення такої бездіяльності);

2) розмір заборгованості аліментів, які потрібно було сплатити;

3) дані про особу боржника, його працевлаштованість, дохід, наявність майна.

4) якими саме доказами підтверджується винуватість особи.

З об’єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ст. 164 КК України, виражається як у формі дії, так і в бездіяльності, які знаходять прояв:

а) у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів);

б) у злісному ухиленні батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні.

Для встановлення об’єктивної сторони кримінального проступку за ст. 164 КК України , необхідно довести, що мало місце саме тривале та наполегливе ухилення особи від виконання обов’язку зі сплати аліментів. Зокрема, шляхом приховування свого місця проживання, роботи, фактичного заробітку або інших грошових надходжень, попри попередження про кримінальну відповідальність.

Кваліфікуюча ознака як «злісне ухилення від сплати аліментів» є однією з обов’язкових умов притягнення до кримінальної відповідальності особи. В юридичній літературі, як зазначають науковці поняття «злісності» відносять до оціночних категорій. Питання про визнання ухилення від сплати злісним має вирішуватись у кожному конкретному випадку окремо з урахуванням усіх обставин справи. При цьому повинні враховуватись, зокрема і тривалість, способи ухилення, вплив на матеріальний стан дитини, його мотиви, сімейний та матеріальний стан особи, яка ухиляється.

Аналіз судової практики у даній категорії справ свідчить, що предметом доказування винуватості платника аліментів може бути бути відсутність офіційного працевлаштування, не вжиття заходів для офіційного працевлаштування, не перебування на обліку у центрі зайнятості, приховування від органів державної виконавчої служби інформації про працевлаштування або зміну роботи, зміни місця проживання, а також не повідомлення про це адміністрацію підприємства або роботодавця.

Захист особи, яка притягається до кримінальної відповідальності за ст.164 КК України залежно від конкретних обставин справи може акцентувати увагу тому, що особа, яка значний проміжок часу або систематично не сплачувала аліменти, вчинила бездіяльність вимушено. Зокрема, до таких випадків слід відносити несплату аліментів особою через неможливість знайти роботу внаслідок хвороби, в т.ч. близьких родичів тощо.

Однак, варто зауважити, що скрутне матеріальне становище, відсутність коштів, та наявність інших утриманців не звільняє особу від виконання батьківських обов’язків щодо утримання всіх його неповнолітніх дітей, а отже не дають йому підстав протягом тривалого часу ( більше трьох місяців) не сплачувати аліменти, які призначені рішенням суду.

При доведенні злісного ухилення від сплати аліментів, необхідно також встановити чи реагував боржник на виклики та попередження державного виконавця про необхідність виконання обов`язку по сплаті аліментів та можливість притягнення до кримінальної відповідальності. Чи вживалися державним виконавцем всі заходи для примусового стягнення аліментів.

Отже, для доведення злісного ухилення від сплати аліментів, не достатньо лише факту заборгованості зі сплати таких коштів у розмірі, що сукупно складають суму виплат за три місяці. Лише доведеність усіх ознак складу кримінального проступку, в подальшому буде мати судову перспективу визнання винуватості суб’єктом даного кримінального правопорушення.

Матеріал підготувала Маргарита Бурлак, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ