Оскільки обставини викрадення застрахованого транспортного засобу відбулись у період введення в регіоні бойових дій цей випадок не є страховим випадком в розумінні умов укладеного між сторонами договору
Короткий зміст позовних вимог:
У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІВЕРСАЛЬНА» (далі - ПАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА») про стягнення страхового відшкодування.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що між сторонами 17 вересня 2021 року укладено договір страхування автомобіля марки «Audi Q7», 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , щодо ризику страхового випадку, зокрема, незаконного заволодіння транспортним засобом.
Орієнтовно в березні 2022 року відбувся страховий випадок, викрадено транспортний засіб у місті Гостомель. Відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на підпункт 3.2.5. підпункт 3.2. розд. 3 договору страхування, оскільки відшкодуванню не підлягають збитки, які настали у разі бойових або військових дій (незалежно від того, була оголошена війна чи ні), вторгнення військ, дій засобів ведення війни. Проте, як зазначає позивач, у котеджному містечку звідки викрали автомобіль, таких дій не відбувалось, а тому вказаний пункт договору не підлягає застосуванню.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» на його користь суму страхового відшкодування у розмірі 2 670 400 грн.
Короткий зміст судових рішень:
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 08 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2024 року (повний текст якого складено 02 лютого 2024 року), позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що відмова ПАТ «СК «УНІВЕРСАЛЬНА» у виплаті страхового відшкодування позивачу є обґрунтованою та відповідає вимогам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в процесі розгляду справи, обґрунтовуючи безпідставність відмови відповідача виплачувати страхове відшкодування, в суді першої інстанції, позивач надав суду лист Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від
03 квітня 2023 року, в якому було вказано, що: «в березні 2022 року війська російської федерації не перебували на правому березі селища Гостомель, в районі вул. Дачна». Зазначений доказ суд першої інстанції проігнорував (не надав оцінку), у свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначений доказ не прийняв до уваги, зазначивши: «обставини бойових дій у період воєнного стану поширюються на всю територію населеного пункту».
Вважає, що основним (і єдиним спірним, з позиції позивача) аргументом сторін та судів першої та апеляційної інстанції які прийняли сторону відповідача є розбіжність у висновках: - чи підпадає під виключення із страхового відшкодування обставина наявності бойових дій на певній території населеного пункту незалежно від існування причинно - наслідкового зв`язку між бойовими діями та завданими страхувальнику збитками та, якщо так, то які саме території (населені пункти) підпадають під визначення «таких територій, де мали місце бойові дії»?
Звертає увагу, що відповідач у справі та суди попередніх інстанцій вважають, що існування бойових дій в смт. Гостомель (в березні 2022 року) є загальновідомим фактом який не потребує додаткового доказування і незалежно від наявності причинно-наслідкових зав’язків між такими діями та завданими страхувальнику збитками такі обставини (бойові дії) є відповідно до умов страхового договору виключенням із страхового відшкодування.
Наголошує, що існування бойових дій на конкретно визначених територіях має бути юридично встановленою (підтвердженою) обставиною, а наявність причинно-наслідкового зв`язку між бойовими діями та завданням страхувальнику збитків - обов`язковою складовою для застосування такої умови страхового договору як виключення із страхового відшкодування.
Вважає, що між обставинами (бойовими діями), що мали місце в районі аеропорту «Гостомель» та страховою подією в котеджному містечку «Канадське село» відсутній причинно наслідковий зв`язок і позиція відповідача свідчить виключно про наміри ухилитись від виконання зобов`язань за страховим договором.
Заявник касаційної скарги не може погодитись із позицією судів першої та апеляційної інстанції щодо загальновідомих обставин ведення бойових дій в селищі Гостомель у період коли сталася страхова подія, оскільки статус «територій де велись бойові дії» набувається такими територіями з моменту їх офіційного визнання такими, оскільки Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій відповідно до постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 364 наказом від 22 грудня 2022 року № 309 затвердило перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Згідно з цим переліком м. Буча до складу територій, на яких ведуться (велися) активні бойові дії, а також до складу територій можливих бойових дій не включено.
Таке включення de jure мало місце лише 22 грудня 2022 року, тобто станом на дату відмови у виплаті страхового відшкодування 17 листопада 2022 року, самостійне визначення відповідачем статусу селища Гостомель як території, що перебувала в окупації, не мало під собою жодної правової підстави та було передчасним.
Звертає увагу, що суд апеляційної інстанції не досліджував обставини взаємовідносин родини позивача із родиною батьків дружини позивача (родини ОСОБА_2 із родиною ОСОБА_3 ), також суд не досліджував взаємовідносини позивача із безпосереднім власником домоволодіння де сталося викрадення застрахованого ТЗ ( ОСОБА_4 із ОСОБА_5 ), і взагалі, в контексті спору, особливості зазначених взаємовідносин не є (і не були) тими обставинами які підлягали дослідженню у цьому судовому спорі, адже несвоєчасність повідомлення про страхову подію не була підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Позиція Верховного Суду:
Суди встановили, що між сторонами у справі був укладений договір добровільного страхування предметом якого був транспортний засіб марки «Audi Q7», 2021 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , щодо ризику страхового випадку, зокрема, незаконного заволодіння транспортним засобом.
Умовами укладеного між сторонами договору визначено, що відшкодуванню не підтягають збитки, які настали, зокрема, у разі бойових або військових дій (незалежно від того, була оголошена війна чи вторгнення військ, дії засобів ведення війни, військового чи протиправного захоплення влади та/або тимчасової неможливості (повної або часткової) здійснення своїх повноважень органами державної (місцевої) влади. При цьому вважається, що всі можливі види вчинених протиправних дій є невід`ємною складовою частиною вище перелічених дій/подій (виключень) і фактично пов`язані з їх настанням.
Позивач звертає увагу, що у період часу з 25 лютого 2022 року до 05 квітня 2022 року невідомі особи викрали належний йому транспортний засіб марки «Audi Q7», 2021 р. в., д.н.з. НОМЕР_1 , який був предметом договору страхування, та ці обставини викрадення підтверджуються зверненнями до органів поліції, перше з яких було здійснено 08 квітня 2022 року іншою особою ніж позивач.
Загально відомими є обставини введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року та ведення активних бойових дій в Бучанському районі Київської області і зокрема у смт. Гостомель у період з 24 лютого 2022 року до 01 квітня 2022 року.
Суди встановили, що смт. Гостомель Бучанського району Київської області перебувало під тимчасовою окупацією військових формувань російської федерації, та проведення в цей період у ньому бойових дій наведено і в листі від 25 серпня 2022 року тимчасово виконуючого обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 .
Доводи позивача, що лист Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області від 03 квітня 2023 року, в якому вказано, що в березні 2022 року війська російської федерації не перебували на правому березі селища Гостомель, в районі вул. Дачна є доказом відсутності воєнного стану на частині селища, відхилено судами попередніх інстанції, оскільки обставини бойових дій у період воєнного стану поширюються на всю територію населеного пункту.
Умовами укладеного договору страхування, сторонами були визначені виключення за яких страхове відшкодування страхувальником не проводиться, зокрема, у разі бойових або військових дій незалежно від того, була оголошена війна чи вторгнення військ, дії засобів ведення війни.
Висновок:
Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки обставини викрадення застрахованого транспортного засобу відбулись у період ведення в регіоні бойових дій цей випадок не є страховим випадкам в розумінні умов укладеного між сторонами договору. Обставини укладення між сторонами договору, погодження його умов визнаються сторонами у справі, його дійсність не оспорювалась, а отже він є правомірним. У зв`язку з цим, укладений між сторонами договір є обов`язковий до виконання обома його сторонами, а відтак страховик обґрунтовано на цій підставі відмовив у здійсненні страхової виплати.
Суди встановили, що за умовами договору страхувальник у разі настання страхового випадку, як він вважає, зобов`язаний був негайно, але не пізніше 6 (шести) годин, з моменту, як тільки йому стало відомо про настання події, повідомити страховика та протягом 5 (п`яти) календарних днів вчинити дії. Позивач вказував, що обставини викрадення транспортного засобу відбулись у період з 24 лютого 2022 року до 05 квітня 2022 року, звернення до страхової компанії з повідомленням ним було здійснено 05 липня 2022 року. Судами попередніх інстанцій критично оцінено твердження позивача про те, що про обставини викрадення транспортного засобу йому стало відомо лише 05 липня 2022 року і Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки сама по собі відсутність позивача на території України, з урахуванням сучасних засобів зв`язку та обставин звернення до органів поліції раніше, не свідчить про те, що позивач не знав і не міг знати про обставини викрадення належного йому транспортного засобу і не мав можливості здійснити повідомлення до страхової компанії в порядку визначеному умовами договору.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для його скасування.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а судові рішення залишити без змін.
Джерело: https://reyestr.court.gov.ua/Review/124596652