Чи правомірним є звільнення з роботи матері, яка має двох малолітніх дітей з інвалідністю, що виїхала за межі України на період дії воєнного стану та подала заяву про надання відпустки за свій рахунок?

Чи правомірним є звільнення з роботи матері, яка має двох малолітніх дітей з інвалідністю, що виїхала за межі України на період дії воєнного стану на території України, та подала заяву про надання відпустки за свій рахунок на період дії воєнного стану на території України?

Відповідь: Громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями в Україні незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, мають право на надання щорічних (основна та додаткові) відпусток із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Гарантовано надання таких видів відпусток працюючим нормами ст. 74 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ст. 84 Кодексу законів про працю України, у випадках, передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки», працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та роботодавцем, але не більше 15 календарних днів на рік.

У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати на період карантину не включається у загальний термін, встановлений частиною другою цієї статті.

Такі ж гарантії щодо підстав та термінів відпусток без збереження заробітної плати за згодою сторін трудового договору передбачено і статтею 26 Закону України «Про відпустки».

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», протягом періоду дії воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати йому відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку, встановленого частиною першою статті 26 Закону України «Про відпустки».

Отже, протягом періоду воєнного стану роботодавець на прохання працівника може надавати відпустку без збереження заробітної плати без врахування норми частини першої статті 26 Закону України «Про відпустки», згідно з якою максимальна тривалість відпустки без збереження зарплати за згодою сторін у мирний час становить 15 календарних днів на рік. Під час воєнного стану на прохання працівника роботодавець може надати відпустку без збереження заробітної плати без обмеження строку в 15 календарних днів на рік на підставі норми частини 3 ст. 12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З метою максимального збереження гарантій трудових прав працівників законодавець передбачив можливість надання у період дії воєнного стану в Україні відпусток без збереження заробітної плати за згодою сторін трудового договору більшої тривалості, ніж максимальна тривалість відпустки без збереження заробітної плати у мирний час.

Відтак, у разі надання відпустки матері, яка має двох малолітніх дітей з інвалідністю, що виїхала за межі України на період дії воєнного стану на території України, та подала заяву про надання відпустки за свій рахунок на період дії воєнного стану на території України за умови надання такої відпустки роботодавцем – підстави для подальшого звільнення з роботи відсутні.

Нормативні джерела:

Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII;
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII;
Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 64;
Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-ІХ;
Закон України «Про відпустки» від 15.11.1996 року № 504/96-ВР.

Джерело: Посібник «Воєнне» медичне право в запитаннях і відповідях. https://bit.ly/3VzyWJ0