Чи має право новий кредитор отримати від нотаріуса дублікат договору іпотеки?

Огляд Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 210/2257/19 (провадження № 14-69цс22)

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

У 2006 році людина отримала у банку кредит. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позичальник і ще двоє людей передали банку в іпотеку квартиру. У 2018 році банк відступив право вимоги за договорами кредиту та іпотеки фінансовій компанії. Остання через втрату оригіналу договору іпотеки у 2019 році звернулася як новий кредитор до нотаріуса, який посвідчив цей договір, щоби отримати дублікат документа. Але нотаріус відмовив. Вважав, що за змістом статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на той час, новий кредитор не належить до числа осіб, які мають право на отримання дубліката нотаріально посвідченого договору. Тому фінансова компанія звернулася до суду з вимогою зобов`язати нотаріуса видати такий дублікат. Мотивувала позов тим, що має всі ті самі права, що і банк як первісний кредитор, зокрема право отримати дублікат договору іпотеки.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд це рішення підтримав. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу позивача, мала відповісти на питання про те, чи має право новий кредитор, який на підставі договору про відступлення права вимоги замінив у зобов`язанні за договором іпотеки первісного кредитора, отримати від нотаріуса на підставі статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній до 7 серпня 2020 року включно, дублікат договору іпотеки. Вирішила, що таке право новий кредитор має.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу:

Позивач мотивував касаційну скаргу так:

У матеріалах справи є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за позивачем зареєстрована іпотека на предмет іпотеки. До позивача перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки. Тому він фактично є стороною цього договору та має всі права, що належали банку (попередньому іпотекодержателю). Але за відсутності дубліката договору іпотеки позивач як іпотекодержатель позбавлений можливості реалізувати будь-які з цих прав.

За змістом частини сьомої статті 8 Закону України «Про нотаріат», а також підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, саме позивач є іпотекодержателем, тобто особою, щодо якої були вчинені нотаріальні дії.

22 жовтня 2019 року Київський апеляційний суд у подібній справі № 752/21019/18 прийняв постанову, згідно з якою задовольнив позовні вимоги того самого позивача до іншого приватного нотаріуса про зобов`язання видати дублікат договору іпотеки.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ:

Чи має право новий кредитор, який на підставі договору про відступлення права вимоги замінив у зобов`язанні за договором іпотеки первісного кредитора, отримати від нотаріуса на підставі статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній до 7 серпня 2020 року включно, дублікат договору іпотеки?

Позивач як новий кредитор просив зобов`язати нотаріуса видати йому дублікат договору іпотеки. Суди обох інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, вважали, що правонаступник первісного кредитора за змістом статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не належав до числа осіб, які мали право на отримання дубліката нотаріально посвідченого документа. Велика Палата Верховного Суду з висновками судів не погоджується.

У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування, за письмовою заявою осіб, перелічених у першому реченні частини п`ятої статті 8 цього Закону, видається дублікат втраченого документа (частина перша статті 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час відмови відповідача у видачі дубліката, тобто у тій, яка діяла до набрання чинності Законом № 775-IX).

До набрання 6 лютого 2015 року чинності Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року (далі — Закон № 1702-VII) реченням першим частини п`ятої статті 8 Закону України «Про нотаріат» був припис такого змісту: «Довідки про вчинені нотаріальні дії та копії документів, що зберігаються у нотаріуса, видаються нотаріусом виключно фізичним та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії».

Закон № 1702-VIIдоповнив статтю 8 Закону України «Про нотаріат» двома новими частинами п`ятою та шостою. Унаслідок цього наведений вище припис речення першого частини п`ятої статті 8 Закону України «Про нотаріат» фактично став реченням першим частини сьомої вказаної статті. Однак зміни до статті 53 щодо нумерації частин статті 8 Закон № 1702-VIIне вніс.

У разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа (підпункт 1.1 пункту 1 глави 22 розділу І Порядку у редакції, яка залишається незмінною з часу його затвердження).

Отже, за змістом приписів речення першого частини сьомої (до набрання чинності Законом № 1702-VII — частини п`ятої) статті 8 Закону України «Про нотаріат», підпункту 1.1 пункту 1 глави 22 розділу І Порядку право на отримання від нотаріуса дубліката втраченого чи зіпсованого документа мають як особи, за дорученням яких нотаріус учинив нотаріальну дію, так і ті, щодо яких він таку дію вчинив.

Позивач як новий кредитор, який набув права вимоги на підставі договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, не належить до числа осіб, за дорученням якого посвідчений договір іпотеки, бо нотаріус вчинив таку дію за дорученням первісного кредитора (банку) та іпотекодавців.Однак, Велика Палата Верхового Суду звертає увагу на те, що прийменник «щодо» в українській мові використовується у значенні «стосовно до кого-, чого-небудь», «відносно когось, чогось».Нотаріальну дію з посвідчення договору нотаріус вчиняє щодо сторін у зобов`язанні, тобто стосовно кредитора і боржника. Заміна у цьому зобов`язанні первісних кредитора та/чи боржника означає, що посвідчення договору вчинене і стосовно нових кредитора та/чи боржника, які є сторонами у відповідному зобов`язанні за цим договором.

Отже, наведені вище положення статті 8 Закону України «Про нотаріат» і Порядку застосовні до сторін у зобов`язанні за нотаріально посвідченим договором. Тому ці положення застосовні до нових кредитора та/чи боржника, які бажають отримати дублікат нотаріально посвідченого договору. Таке посвідчення вчинене щодо сторін у зобов`язанні за договором, якими у разі заміни первісних кредитора та/чи боржника стають нові кредитор і/або боржник.

Позивач став новим кредитором у зобов`язанні за договором іпотеки унаслідок укладення з банком як первісним кредитором договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за кредитним договором і договором іпотеки. Іпотека зареєстрованаза позивачем. Тому позивача треба розглядати як особу, щодо якої відповідач вчинив відповідну нотаріальну дію. Інакше кажучи, оскільки позивач став новим кредитором у зобов`язанні за договором іпотеки, набувши тих самих прав, які первинно за цим договором належали Товариству з обмеженою відповідальністю «Банк «Фінанси та Кредит», слід вважати, що відповідач вчинив нотаріальну дію (посвідчення договору іпотеки) і щодо позивача, безвідносно до того, що останній не вказаний у тексті цього договору як його сторона. Отже, позивач, який втратив оригінал договору іпотеки, має право на отримання дубліката цього договору, а відповідач безпідставно йому відмовив.

Висновок:

Велика Палата Верховного Суду бере до уваги, що Закон України від 14 липня 2020 року № 775-IX «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат» щодо усунення законодавчих колізій та прогалин» вніс зміни, зокрема, і до статті 53. У новій редакції ця стаття передбачає, що у разі втрати або зіпсуття документа, посвідченого або виданого нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування видається дублікат втраченого або зіпсованого документа. Дублікати документів, посвідчених або виданих нотаріусом, посадовою особою органу місцевого самоврядування, можуть бути видані за письмовою заявою правонаступників осіб, за дорученням яких або щодо яких вчинялася нотаріальна дія, а дублікат іпотечного договору — в тому числі за письмовою заявою іпотекодержателя за іпотечним договором.

Такі зміни, спрямовані на удосконалення механізму отримання дубліката нотаріально посвідченого документа, також підтверджують, що, формулюючи відповідні приписи статей 8 і 53 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, парламент не мав на меті позбавити нових кредитора та/чи боржника у зобов`язанні за нотаріально посвідченим договором права отримати дублікат останнього у нотаріуса.

З урахуванням наведеного Велика Палата Верховного Суду погоджується з доводами касаційної скарги та вважає помилковим висновок судів першої й апеляційної інстанцій про наявність підстав для відмови у позові.

Джерело: Постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 210/2257/19 (провадження № 14-69цс22) — https://reyestr.court.gov.ua/Review/107105869