Ганна Гаро,
адвокат, сімейний медіатор, к.ю.н.,
Голова Комітету з сімейного права НААУ,
співзасновник та член правління ГО «Центр сімейно-правових досліджень»,
лектор ВША НААУ

Гретченко Лариса,
адвокат, медіатор,
заступник Голови Комітету з сімейного права НААУ,
член Комітету медичного і фармацевтичного права та біоетики НААУ,
тренер курсу програми Ради Європи HELP «Основні принципи захисту прав людини у сфері біомедицини»

Марія Бабішена,
помічник адвоката

«…Людство зобов’язане надати дитині все найкраще, що воно має…»
Декларація прав дитини, прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 р.

Сьогодні в Україні спостерігається відчутний прогрес у ставленні до дітей, посиленні їх соціального та правового захисту, адже територія дитинства охоплює не лише благополуччя дитини у сім’ї чи школі, а й нерідко, — її контакти чи конфлікти з законом, потребу захисту порушених прав чи покладення відповідальності за вчинений проступок.

Дитиноцентризм як ціннісний орієнтир у сучасному світі притаманний широкому колу правовідносин за участі дитини, що спричиняє потребу їх особливого врегулювання, автономного унормування та спеціалізацію фахівців, які комунікують з дітьми. Фундаментальний принцип якнайкращого забезпечення інтересів дитини для усіх дій та рішень, закріплений у ст. 3 Конвенції ООН про права дитини 1989 р., усталено підтриманий практикою Європейського суду з прав людини, слугує нині дороговказом у розбудові правозахисної системи щодо неповнолітніх в Україні, з урахуванням міжнародних, європейських, національних стандартів та принципів.

Як свідчить дослідження позитивних світових практик Дитячого Права, більшість країн схиляються до існування Child Law як певної комплексної, міждисциплінарної галузі, яка включає в себе широке й різноманітне коло правовідносин, одним з учасників яких є дитина. Так, наприклад, Стокгольмський центр прав дитини (Stockholm Centre for the Rights of the Child — дослідницький центр та платформа Стокгольмського університету, що здійснює дослідження та операції зосереджені на правах дітей та юридичних питаннях, що стосуються дітей у широкому спектрі ситуацій та в багатьох різних галузях права) визначає, що Child Law можна охарактеризувати як сукупність усіх законів, які будь-яким способом вирішують або регулюють життєві ситуації за участю дітей, включаючи права дітей, які закріплені в Конвенції ООН про права дитини.

Child Law у міжнародному праві має міждисциплінарний характер і лежить у взаємозв'язках публічного та приватного права. Child Law розглядає питання, що стосуються, наприклад, правового статусу дитини в сім'ї, стосунків дитини з батьками чи опікунами, відповідальність та повноваження держави діяти з метою захисту дітей та те, як судові процеси повинні бути адаптовані до забезпечення потреб дітей. Child Law також має чіткі та невід’ємні зв’язки з міжнародним правом – у питаннях перетину дітьми кордонів різних держав, зв’язок через різні міжнародні конвенції, що регулюють права дітей. Світове дослідження Child Law також є мультидисциплінарним і включає все: від психологічних аспектів, пов’язаних з спілкуванням з дітьми та розвитком дитини, до впливу на дитину втручань у її добробут, чи, наприклад, як екологічні аспекти конкретно впливають на дітей.
Таким чином, Child Law не є закріпленим, а складається з рухомого та багатодисциплінарного науково-дослідного поля, постійно відкритого для наукових перспектив, які формує суспільство.

Сторінка HG.org (один з найперших веб-сайтів із законами та урядовими інформаційними веб-сайтами, заснований у 1995 році, наразі один з найбільших у світі інформаційних сайтів юридичної спрямованості) зазначає, що Children's Rights law існує для захисту дітей, їх добробуту та їх індивідуальних прав. Така федеральна та державна політика й закони керуються рухом за захист прав дітей, який сприяє правовому захисту дітей шляхом вирішення питань їх соціального забезпечення; охорони здоров'я, освіти та особливих потреб; питань торгівлі дітьми; дитячої праці та експлуатації , а також вирішення питань щодо того, як система ювенальної юстиції поводиться з неповнолітніми.
У світі також поширені спеціальні навчальні курси Child Law та Child Advocacy Program в університетах, окремі практики Child Law у юридичних фірмах та спеціалізовані громадські організації, що займаються Child Law.

Так, наприклад, у юридичній школі Гарварду є Child Advocacy Program (CAP). Як зазначають розробники цієї навчальної програми, вони прагнуть просувати інтереси дітей шляхом сприяння продуктивній взаємодії між науковими колами та світом політики та практики, а також через підготовку поколінь студентів сприяти у своїй майбутній кар’єрі у реформі законодавства та соціальних змін.

Leiden University (Нідерланди) має цілу спеціалізовану кафедру — Department of Child Law.
Діяльність департаменту присвячена академічним дослідженням та освіті як для студентів, так і для професіоналів у галузі прав дитини та міжнародного захисту прав дітей. Департамент складається з двох штатних кафедр: кафедри у справах дітей та закону та кафедри ЮНІСЕФ у справах дітей, а також двох кафедр за сумісництвом: кафедри прав дітей у світі, що розвивається, та кафедри правосуддя серед неповнолітніх.

Робота відповідного департаменту охоплює широкий спектр областей, включаючи дослідження прав дітей, захисту дітей, правосуддя щодо неповнолітніх та сімейного право.
Відповідний департамент пропонує єдину в Нідерландах програму магістратури Child Law. Департамент також розробив програму літньої школи «Межі прав дітей», яка щорічно проходить у Лейдені та в різних куточках світу, включаючи Південно-Східну Азію та Кариби.

Департамент дитячого права розміщений в Лейденській обсерваторії з прав дитини, яка є Інтернет-базою даних із відкритим доступом до міжнародної юриспруденції з прав дітей, з акцентом на рішеннях Комітету ООН з прав дитини відповідно до Факультативного протоколу до Конвенції про права дитина про процедуру комунікації.
Крім того, Департамент проводить наукові дослідницькі проекти для урядів, міжнародних організацій, включаючи ЮНІСЕФ, Раду Європи та різні установи, включаючи дитячого омбудсмена Нідерландів.

Окрім навчальних програм, Департамент дитячого права пропонує організаціям консультації в галузі національного та міжнародного права дитини та прав дитини.
Дослідження, проведені кафедрою дитячого права Лейденського університету, стосуються правового становища дитини як на національному, так і на міжнародному рівні.
Якщо ж говорити за практику, то, наприклад, британська юридична компанія Forbes Solicitors пропонує свої послуги зокрема й у сфері Child Law. До цієї сфери практики вищезгадана компанія відносить угоди про утримання дитини та участь батьків у її вихованні, справи щодо викрадення дітей, отримання наказів щодо невідкладного захисту дитини, питання щодо прав бабусь і дідусів, питання що стосуються здоров'я та освіти дітей, а також питання взаємодії дітей з органами державної влади і місцевого самоврядування.
Звертаючись до українського досвіду створення системи захисту прав дітей слід наголосити, що дотримуючись міжнародних стандартів та конституційних гарантій охорони державою сім'ї, дитинства, материнства і батьківства, Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Прийнятий 5 березня 2009 року Верховною Радою України Закон України «Про загальнодержавну програму «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року» націлений на забезпечення оптимального функціонування цілісної системи захисту прав дітей в Україні відповідно до вимог Конвенції ООН про права дитини та з урахуванням цілей розвитку, проголошених Декларацією тисячоліття ООН, і стратегії Підсумкового документа Спеціальної сесії в інтересах дітей Генеральної Асамблеї ООН "Світ, сприятливий для дітей".

Маючи на меті об'єднати в єдину систему зусилля держави щодо захисту прав дітей, з поміж завдань, визначених цим Законом в напрямках охорони здоров'я дітей, культурного і духовного розвитку, захисту прав дітей різних категорій, передбачалося вивчення можливості створення системи ювенальної юстиції в рамках проведення реформи судової системи з метою поліпшення національного законодавства у сфері захисту прав дітей, удосконалення превентивної та профілактичної роботи з метою запобігання вчиненню дітьми злочинів та інших правопорушень, створення ефективної системи реабілітації неповнолітніх правопорушників.

Демонструючи належне виконання Україною взятих на себе міжнародних зобов'язань у частині забезпечення дітям особливого піклування та допомоги з боку держави, Указом Президента України від 24 травня 2011 року № 597/2011 схвалено Концепцію розвитку кримінальної юстиції щодо неповнолітніх в Україні, покликану на побудову повноцінної системи кримінальної юстиції щодо неповнолітніх, спроможної забезпечити законність, обґрунтованість та ефективність кожного рішення щодо дитини, яка потрапила у конфлікт із законом, пов'язаного з її перевихованням та дальшою соціальною підтримкою.

Нормативно – правовим забезпеченням прав дітей в Україні сьогодні слугують окремі норми Сімейного, Цивільного, Кримінального, Цивільного процесуального та Кримінального процесуального кодексів України, Закону України «Про охорону дитинства», Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», «Про освіту» та багатьох інших законодавчих і підзаконних актів, які потребують удосконалення та системних змін з урахуванням передового світового досвіду у сфері дитячого права.
Державна соціальна програма «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2021 року», затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2018 р. № 453, з поміж шляхів і способів розв’язання проблеми визначає розвиток системи правосуддя, дружнього до дитини та впровадження ювенальної юстиції. Очікуваним результатом виконання Програми вбачається удосконалення державної системи захисту прав та інтересів дітей, створення дружнього до дітей середовища в суспільстві відповідно до міжнародних зобов’язань, модернізація системи захисту прав та інтересів дітей, які вчинили правопорушення, шляхом удосконалення превентивних заходів, а також запровадження дієвого механізму урахування думки дитини під час розв’язання питань, що стосуються її життя.

З метою запровадження ефективних механізмів у системі юстиції щодо дітей, спрямованих на посилення відповідальності держави та суспільства за їх розвиток, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 р. № 1027-р схвалено Національну стратегію реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, принципи реалізації якої обумовлюють забезпечення професійного підходу осіб, уповноважених на роботу із дітьми та співпрацю між державними органами і громадськими організаціями, впровадження найкращих практик та методів захисту прав і свобод дітей.

План заходів з реалізації Національної стратегії реформування системи юстиції щодо дітей на період до 2023 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2019 року № 1335-р, серед основних завдань визначає такі як забезпечення системного підходу до профілактики злочинності серед дітей, захист прав неповнолітніх осіб, що притягаються до відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, захисту прав дітей у кримінальному провадженні, з відповідним удосконаленням системи правосуддя.

Заходи, пов’язані з удосконаленням системи правосуддя та здійснення ефективного правосуддя під час провадження, учасником якого є дитина, за змістом Національної стратегії реформування юстиції щодо дітей на період до 2023 року включають, зокрема, забезпечення:

— ефективного доступу неповнолітніх осіб до безоплатної вторинної правової допомоги шляхом удосконалення механізму швидкого залучення захисника
— спеціалізації суддів, що розглядають справи про адміністративні правопорушення за участю неповнолітніх осіб, та інших фахівців системи юстиції щодо дітей (прокурорів, адвокатів, соціальних працівників, педагогів, психологів, працівників поліції, органів пробації тощо);
— обов’язкового спеціального навчання слідчих, що здійснюють досудове розслідування, та прокурорів, що здійснюють нагляд за додержанням законів під час проведення досудового — розслідування у формі процесуального керівництва та підтримують державне обвинувачення у провадженнях щодо неповнолітніх осіб, та інших фахівців системи юстиції щодо дітей;
— запровадження єдиних стандартів навчання захисників, які залучаються для надання правової допомоги дитині, яка є підозрюваною, обвинуваченою, свідком або потерпілим;
— обов’язкової спеціальної підготовки суддів, які розглядають кримінальні провадження, учасником яких є дитина.

Слід визнати, що нині існуюча в Україні система державних органів та установ, які опікуються питаннями сім’ї, дітей та молоді, не здатна в повній мірі забезпечити ефективного захисту прав неповнолітніх. Це спонукає Парламент і Уряд продовжувати роботу, спрямовану на послідовну імплементацію положень Конвенції ООН про права дитини, створення дружнього до дітей середовища відповідно до міжнародних стандартів та пріоритетів Стратегії Ради Європи з прав дитини, а також об’єднувати навколо проблематики дитячого права спільноту небайдужих з числа адвокатів, суддів, прокурорів, слідчих, службовців у справах дітей, правників — науковців, правозахисників, громадських активістів та інших.
Розмірковуючи про систему ювенальної юстиції України та вплив на її становлення міжнародних і європейських стандартів, принципів і досвіду, вбачається доцільним поширення найкращих світових практик Child law на вітчизняну модель дитячого права.

Передусім, до складу Child Law (Дитячого права України) можна включати питання щодо прав і обов’язків дитини як суб’єкта сімейних правовідносин – зокрема, це питання щодо визначення походження дитини, визнання та/або оспорювання батьківства, утримання дитини (аліментів й додаткових витрат), визначення місця проживання дитини, участі батьків та інших родичів у вихованні дитини та розвитку дитини, позбавлення батьківських прав, тощо.

Також до складу Child Law (Дитячого права України) можна віднести регулювання правомочностей дитини як суб’єкта медичних правовідносин (право дитини на отримання інформації щодо стану свого здоров’я, надання згоди на медичне втручання, право обирати лікаря та методи лікування, тощо); освітніх правовідносин (реалізація права на освіту); господарських правовідносин (у випадку наміру неповнолітнього провадити підприємницьку діяльність); адміністративних та кримінальних правовідносин (відповідно статусу потерпілого, свідка чи правопорушника) та інші питання. Окрім того, дитина, відповідно до ЦК України, може бути суб’єктом авторського права, що надає їх потенційну можливість захищати свої авторські права на твір та/або отримувати певні доходи й розпоряджатись ними.

Вичерпно окреслити перелік правовідносин за участі дитини, що потребує регулюванням спеціальним правом, практично неможливо, адже суспільство перебуває у безперервному розвитку з постійним оновленням, змінністю та осучасненням правовідносин Важливо зазначити, що спеціалізація у сфері Child Law (Дитячого права України) полягає не лише у знанні тематичного законодавства, а й у володінні спеціальними знаннями й навичками роботи з дітьми.

Вища школа адвокатури Національної асоціації адвокатів України активно включена до процесу побудови простору правозахисту дітей в Україні, розпочавши практичні кроки навесні 2019 року проведенням спеціалізованого дводенного навчального заходу з підвищення кваліфікації адвокатів на тему «Адвокат дитини», що отримав високі відгуки правничої спільноти та запит реалізації на постійній основі. Поняття «Адвокат дитини» міцно увійшло у наше повсякденне життя і стало його невід’ємною частиною, адже стосується безлічі ситуацій, в яких дитина потребує допомоги, підтримки чи захисту.

Створенням Центру «Адвокат дитини» Вищої школи адвокатури НААУ у серпні 2020 року започатковано вітчизняну платформу дитячого права відповідно до принципів і підходів зарубіжного досвіду спеціалізації адвокатів у сфері Child Law.
Метою Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ є згуртування осередку правозахисників дитини та об'єднання в темі дитячого права мультидисциплінарної аудиторії правників всіх спеціальностей, освітян, службовців у справах дітей, громадських діячів, міжнародних партнерів та всіх осіб, зацікавлених проблематикою захисту дітей.
Освітній простір Центру одночасно виступає потужною платформою для напрацювання пропозицій щодо змін профільного законодавства та формування усталеної правозахисної практики за принципом якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Для адвокатів, що мають намір здобути спеціалізацію у сфері дитячого права, пропонується оновлений правоосвітній захід «Адвокат дитини: від новачка до профі», що складається з базового курсу «Адвокат дитини: основи дружнього до дітей правосуддя» та спеціалізованих тематичних модулів курсу щодо захисту прав дітей у сфері:

— кримінальних проваджень та адміністративних правопорушень;
— цивільних та сімейних правовідносин;
— охорони здоров'я та освіти;
— трудового права та підприємництва;
— інтелектуальної власності, а також основ дитячої психології та експертних досліджень.

Проєкт «Адвокат дитини: від новачка до профі» стартує 23 жовтня 2020 року, супроводжується сертифікацією учасників, веденням реєстру адвокатів дитини, подальшою поглибленою тематичною спеціалізацією, інформаційним супроводом та підтримкою спільноти.
Одночасно з цим Центр «Адвокат дитини» ВША НААУ відкритий до обміну тематичною інформацією та професійним досвідом, запрошує партнерів об’єднатися в конструктивній співпраці у сфері правозахисту дитини, з питань реформування ювенальної юстиції в Україні та впровадження системи правосуддя, дружнього до дитини.