Коротка довідка

Справа стосувалася відмови Національної ради з питань доступу до інформації (Conseil national pour l’accès aux origines personnelles – “the CNAOP”) про походження особи повідомити заявниці, яка народилася від анонімних батьків, особу її біологічної матері. Заявниця подала заяву про розкриття інформації про її походження, але мати підтвердила свій вибір не розкривати свою особу.

Обставини справи

Заявниця, Аннік Шер’є, є громадянкою Франції, яка народилася в 1952 році і проживає в Нумеа (Нова Каледонія).

Заявниця була усиновлена в 1952 році через кілька місяців після народження і дізналася про цей факт лише після смерті її другого з прийомних батьків в 2008 році.

Того ж року заявниця звернулася до CNAOP, щоб з’ясувати, чому від неї відмовилися, і хто її біологічні батьки. Вона також поставила кілька запитань про національність своєї матері, історію хвороби її сім’ї та про те, чи є у неї біологічний брат або сестра.

CNAOP вивчив справу і знайшов інформацію про біологічну матір заявниці (прізвище, ім’я, місце і дату народження, фізичні дані) та біологічного батька (прізвище, ім’я, вік, фізичні дані). Також було отримано наказ про усиновлення заявниці та наступну інформацію про причину відмови матері від дитини: «молода жінка (вік невідомий) заручена, і він [її наречений] хоче одружитися, тільки, якщо вона відмовиться від дитини». CNAOP розшукав матір, яка відповідно до статті L. 147-6 Кодексу соціальних дій та сім’ї, заявила, що бажає зберегти свою особу в таємниці «[тоді] і після своєї смерті». Мати також підтвердила особу біологічного батька в CNAOP і відповіла на запитання, поставлені заявницею.

У листі від 16 квітня 2009 року заявниця звернулася до CNAOP з проханням, щоб з її біологічною матір’ю знову зв’язалися з додатковими питаннями.

15 червня 2009 року заявниця звернулася з клопотанням про проведення подальших слідчих дій з метою встановлення місцезнаходження її біологічного батька. Завдяки роботі CNAOP було встановлено особу, ім’я, прізвище та вік якої відповідали тим, що були вказані у справі заявниці. На той час цей чоловік, який був дуже похилого віку, не зміг визнати батьківство і відмовився розкрити  конфіденційність щодо своєї особи, в тому числі після своєї смерті.

У вересні 2010 року, а потім у лютому 2012 року заявниця повторно звернулася з проханням надати доступ до інформації про особу її біологічної матері.

У листі від 29 вересня 2010 року CNAOP повідомив заявниці, що хоча її мати ще може змінити свою думку, він не може ігнорувати відмову її матері відмовитися від конфіденційності щодо її особи. У листі від 6 березня 2012 року CNAOP відмовився розкрити особу матері заявниці.

У рішенні від 30 вересня 2015 року Адміністративний суд Нової Каледонії відхилив твердження заявниці про те, що CNAOP не вжив усіх можливих заходів для надання їй доступу до інформації про її походження, і відхилив її заяву про скасування рішення від 6 березня 2012 року.

30 січня 2018 року Паризький апеляційний адміністративний суд відхилив її апеляцію на це рішення. Згодом Державна рада відхилила її апеляцію з питань права 16 жовтня 2019.

Стверджуване порушення прав

Посилаючись на статтю 8 (право на повагу до приватного і сімейного життя) Конвенції, заявниця скаржилася на те, що CNAOP відмовився розкрити особу її біологічної матері, стверджуючи, що таким чином порушив її право на доступ до інформації про її походження.

Оцінка Суду

Суд зазначив, що відмова CNAOP, заснована на зобов’язанні поважати бажання біологічної матері, становила втручання в приватне життя заявниці. Щоб визначити, чи порушило це втручання право заявниці на повагу до її приватного життя, Суд повинен був дослідити, чи відповідало це рішення закону, і чи було воно необхідним у демократичному суспільстві.

Щодо національного законодавства, Суд зазначив, що законодавча реформа 2009 року завершила систему, запроваджену в 2002 році, відповідно до якої можна було відмовитися від конфіденційності особи матері.

Загальна відмова, що застосовувалася до позовів про встановлення материнства, поданих дітьми, народженими анонімними матерями, була скасована, так що будь-яка така дитина, яка дізналася про особу своєї матері, могла порушити справу для встановлення законних відносин між матір’ю та дитиною. Суд також зазначив, що 16 травня 2012 року Конституційна Рада визнала систему анонімних пологів сумісною з Конституцією, ґрунтуючись на конституційних вимогах щодо захисту здоров’я і вважаючи, що система є такою, що забезпечує задовільний баланс між «інтересами матері та інтересами дитини».

По-перше, Суд підтвердив своє попереднє визнання того, що права та інтереси, про які йдеться, тобто права та інтереси двох повнолітніх осіб, кожна з яких наділена власною волею, нелегко узгодити.

По-друге, у рішеннях Odièvre v. France та Godelli v. Italy Суд не ставив під сумнів здатність відповідних держав продовжувати дозволяти жінкам народжувати анонімно. Однак він встановив, що така система анонімності повинна бути врівноважена процедурою відмови від конфіденційності особи матері за умови її згоди, а також процедурою надання доступу до інформації, що не ідентифікує особу, яка стосується походження дитини.

По-третє, в результаті вищезазначеного, Суд не побачив підстав ставити під сумнів баланс прав, дотриманий національними органами влади у цій справі.

Суд зазначив, що CNAOP зібрав певну кількість неідентифікуючої інформації, яку він надав заявниці, тим самим дозволивши їй зрозуміти обставини її народження.

Суд також зазначив, що справа заявниці розглядалася в національних судах, де вона мала можливість представити свої аргументи в рамках змагального процесу.

Нарешті, Суд зауважив, що Державна рада, посилаючись на рішення законодавчого органу не дозволяти безумовну відмову від конфіденційності інформації про особу, обґрунтувала своє рішення, посилаючись на мету, яку переслідувала законодавча реформа 2002 року. Зокрема, ця реформа була спрямована на досягнення компромісу між правами та інтересами, що були поставлені на карту, шляхом встановлення процедури примирення для полегшення доступу до інформації про своє походження, не ігноруючи при цьому бажання або рішення матері. 

Таким чином, Суд встановив, що держава не вийшла за межі своєї свободи розсуду і що справедливий баланс між правом заявниці на з’ясування свого походження і правами та інтересами її біологічної матері щодо збереження анонімності не був порушений. З цього випливало, що не було порушення статті 8 Конвенції.

Повний текст рішення доступний для ознайомлення французькою мовою за посиланням: http://tinyurl.com/2hvsnbdv

Пресреліз доступний для ознайомлення англійською мовою за посиланням: http://tinyurl.com/22ncm89c

Переклад здійснено Вищою школою адвокатури НААУ