СУД ПРИСЯЖНИХ – один з найбільш демократичних інститутів судової системи, що втілює принцип безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя.
Класичний суд присяжних складається з присяжних засідателів – колегії з 12 чоловік (модель Великобританії та США), 9 чоловік (модель Італії та Франції), 8 чоловік (модель Австрії), а також має сенс змішана система участі з 3 професійних та 6 квазі-журі (модель Японії), 6 народних засідателів (модель Китаю) та іншого числа громадян, відібраних за випадковою методикою лише для цієї справи та одного чи кількох професійних суддів, що вирішують питання права на підставі вердикту присяжних, судді ухвалюють вирок, визначають міру покарання.
Під впливом євроінтеграції Україна стає на шлях реформування судової гілки влади і судочинства. Одна з основних проблем судової реформи – це функціонування суду присяжних як основного способу народовладдя у сфері правосуддя та гарантії прозорості і демократичних цінностей.
Правовим підґрунтям суду присяжних у незалежній Україні, безумовно, є Конституція. Стаття 124 декларує безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя через присяжних, ст. 127 наголошує про здійснення правосуддя за участю присяжних у визначених законом випадках, а в ст. 128 зазначено, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Статус присяжних регулюється спеціальним Законом «Про судоустрій та статус суддів», ст. 65 якого містить вимоги до присяжного. Так, присяжним може бути особа, яка є громадянином України, досягла тридцятирічного віку, постійно мешкає в межах юрисдикції відповідного суду, а також присяжними стають за власним бажанням.
Законодавець прирівняв присяжних із суддями в частині поширення на них гарантій незалежності та недоторканності, що закріплені у ст. 68 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема про виплати, винагороди та добові; відшкодування витрат на проїзд і наймання житла і збереження роботи.
Насамперед зазначу, що українське законодавство запозичило континентальну (європейську) модель суду присяжних, які спільно із професійними суддями вирішують питання факту та питання права. В Україні суд присяжних діє лише на рівні місцевого загального суду першої інстанції (у складі двох професійних суддів та трьох присяжних (ч. 3 ст. 31 КПК України).
Відповідно до чч. 1 та 3 ст. 64 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідних місцевих рад, які формують і затверджують його у кількості, зазначеній у поданні. У випадку неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.
Список присяжних затверджується на три роки і передається до відповідного окружного суду, у тому числі в електронній формі. При цьому відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» присяжним може бути громадянин України, який досяг тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного окружного суду. Після відбору основних присяжних обирається двоє запасних присяжних, які під час судового засідання постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з останніх продовжувати участь у судовому розгляді (чч. 8, 10 ст. 387 КПК України). Після закінчення відбору кожен із присяжних складає присягу. Відповідно з цього моменту вони набувають статусу присяжних.
З ухваленням нового Кримінального процесуального кодексу у 2012 році поняття суду присяжних вперше процесуально закріпилося в законодавстві незалежної України. Справи розглядаються за участі двох суддів і трьох присяжних. За приписами ст. 384 КПК суд присяжних розглядає кримінальне провадження стосовно обвинуваченого у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у вигляді довічного позбавлення волі (як найсуворішої санкції за вчинення 17 особливо тяжких злочинів), якщо сам обвинувачений заявить про це. У всіх інших випадках суд присяжних у кримінальному судочинстві взагалі не передбачений.
Отже, призначені присяжні зобов’язані бути присутніми на всіх засіданнях у справі та мають право підсудному ставити запитання. Після дебатів вони разом із професійними суддями видаляються до нарадчої кімнати. Нарадою суду присяжних керує головуючий. Всі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім. При цьому ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, за винятком випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого (ст. 391 КПК України).
В Україні присяжні та професійні судді усі питання судочинства вирішують разом, що ставить під сумнів незалежність і вільність присяжних від професійних суддів під час ухвалення рішення в нарадчій кімнаті.
27 квітня 2023 року відбулося експертне обговорення на тему «Суд присяжних: шлях до підвищення довіри українців до правосуддя» щодо запропонованих моделей функціонування інституту суду присяжних в Україні і розглянуті пропозиції від Кабінету Міністрів України, партії «Слуга народу», депутата Сергія Власенка.
На мій погляд, всі три пропозиції повинні бути доопрацьовані, а в ідеальному варіанті спільно удосконалені для внесення реальних змін у національне законодавство з урахуванням фінансових реалій України, моральної готовності суспільства та бажання реалізувати демократичне та прозоре судочинство.
Отже, аналізуючи пропозиції які найближчим часом будуть розглядатися парламентом, хочу зазначити таке.
Перше питання це вимоги до присяжного, і партією «Слуга народу» запропоновано вік – від 21 року, КМУ – від 25 років, депутатом С. Власенком – від 30 років. Особисто я вважаю доцільною пропозицією саме від 30 років, оскільки потрібно мати достатній життєвий досвід, пройти свій особистий шлях і мати почуття справедливості, вміти контролювати себе, управляти своїми емоціями, почуттями та поведінкою. Ці якості є обов’язковими, оскільки присяжні засідателі вирішують долю людини і повинні керуватися найвищими цінностями істини, бути морально вищими від будь-яких прогресивних намірів і популістичних устремлінь.
Отже, присяжні повинні мотивувати своє рішення, нехай і не так розгорнуто, як це має робити суд, але ухвалити рішення на основі здорового глузду, з урахуванням необхідних аргументів, які можна було б оцінити в наступних інстанціях.
Щодо порядку реєстру формування кандидатів у присяжні, а також порядку відбору для розгляду справи вважаю, що пропозиція КМУ є цілком обґрунтованою:
- списки присяжних формуються (ТУ) ДСА для кожного суду на підставі даних Державного реєстру виборців та інших державних реєстрів у кількості, достатній для забезпечення здійснення правосуддя; під час формування списку ТУ ДСА повідомляє особу про те, що її буде включено до списку. Протягом 30 днів з дня отримання повідомлення особа може повідомити ТУ ДСА про неможливість бути присяжним. В іншому випадку вона вважається такою, що відповідає вимогам закону та включається до списку. Списки присяжних формуються кожних 3 роки та регулярно переглядаються;
- виклик (разом з анкетою) не менше 30 кандидатів, включених до списку присяжних → після відкриття судового засідання відбувається відбір (самовідводи/звільнення/відводи). Усі питання вирішуються ухвалою суду.
Друге питання щодо кількості присяжних. Запропоновано таке: партія «Слуга народу» пропонує 8+2, КМУ – 7+2, депутат С. Власенко – 12+12, і тут є невтішні факти. Запровадження суду присяжних є значним навантаженням для держави, оскільки нині суди та працівники апарату фінансуються не на належному рівні (низький рівень заробітної плати працівників суду, застарілі приміщення, обмеження держави у фінансуванні відряджень і проїзду, також варто звернути увагу на проблеми присяжних за основним місцем роботи, оскільки в законі зазначено, що робоче місце й заробітна плата зберігаються, однак на практиці бувають випадки, що керівнику просто ніким замінити присяжного. Тому вже останній вирішує, як балансувати між основною роботою та участю в засіданнях.
Щодо ролі присяжних у судовому процесі, оскільки у представників народу відсутнє юридичне розуміння справи, а рішення приймаються керуючись тільки власною совістю і внутрішнім переконанням, потрібно надати можливість судовому журі через старшину суду присяжних ставити запитання обвинуваченому, потерпілому, свідкам, експертам, іншим особам і аргументувати надалі своє вирішальне рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Лермітт проти Бельгії» від 20.11.2016 було розглянуто питання вмотивованості вироку присяжних у контексті права на справедливий суд. Велика палата ЄСПЛ не виявила порушень цього права, проте 7 суддів висловили окрему думку з такого питання. Вони вважають, що присяжні повинні мотивувати своє рішення, нехай і не так розгорнуто, як це має робити суд. Оскільки непрофесійні судді мусять ухвалити рішення на основі здорового глузду, їм необхідні аргументи, які можна було б оцінити.
Важливим є питання усунення присяжних під час судового розгляду, яке в обов’язковому порядку повинно здійснюватися за рішенням головуючого суді на підставі вмотивованої заяви сторони.
Щодо змісту і порядку ухвалення вердикту присяжних, на мій погляд, то має ухвалюватися судом, якщо за нього проголосувало 2/3 і більшість від складу суду присяжних (пропозиція депутата С. Власенка), з обґрунтованим поясненням своєї позиції щодо винуватості чи невинуватості обвинуваченого у вчиненні кожного злочину (пропозиція КМУ).
Важливим є питання апеляційного оскарження вироку присяжних.
Вважаю доцільним об’єднати пропозицію КМУ та депутата С. Власенка, оскільки саме такі законодавчі вимоги є обґрунтованими:
- може бути оскаржений як виправдувальний, так і обвинувальний вирок;
- апеляційний суд може скасувати вирок та ухвалити новий, підставою для скасування/зміни вироку є неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства, у т. ч. за порушення процесуального закону щодо формування суду присяжних; порушення головуючим суддею порядку ведення судового засідання, якщо таке порушення безпосередньо вплинуло на вердикт суду присяжних; порушення таємниці нарадчої кімнати присяжних; порушення вимог процесуального закону, які обмежили право прокурора, потерпілого на подання доказів або вплинули на зміст поставлених перед присяжними питань і відповідей на них;
- наслідком скасування вердикту присяжних є скасування вироку, вироки суду присяжних підлягають перевірці лише в частині призначення покарання, звільнення від покарання та його відбування, розв'язання цивільного позову та вирішення питань про судові витрати;
- апеляційний суд може скасувати вирок та ухвалити новий, також може бути скасовано вердикт і вирок суду присяжних і призначено новий судовий розгляд у суді присяжних.
І останнє питання про справи, які можуть розглядатися судом присяжних: довічне позбавлення волі або понад 10 років позбавлення волі, це є цілком обґрунтованою позицією КМУ та депутата С. Власенка.
Суд присяжних, безумовно, може підвищити довіру громадян до судової системи, але, враховуючи фінансовий стан громадян, гарантувати, що до складу присяжних прийдуть цілком свідомі, відповідальні і чесні люди, на жаль, неможливо, і питання корупції може гостро вплинути в майбутньому.
«Будь ввічливим з усіма, тому що ніколи не знаєш, хто потрапить до складу суду присяжних, які будуть тебе судити»
Матеріал підготувала адвокат Ірина Шаповалова