Такі зобов’язання можна вирішити в добровільному та договірному порядку, шляхом сплати аліментів на дитину за ініціативою платника на підставі його добровільної заяви або ж на підставі договору про сплату аліментів на дитину, укладеного між батьками.

Добровільний спосіб виконання батьками обов’язку утримувати дитину шляхом сплати аліментів та порядок їх відрахування регулюється нормами статті 187 Сімейного кодексу України (далі — СК України).

Особа, може подати заяву за місцем отримання доходу (за місцем роботи, виплати пенсії, стипендії тощо) про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії.

У заяві має бути зазначено розмір відрахувань, період протягом якого вони здійснюються, а також одержувач аліментів. Форма заяви про відрахування аліментів на дитину законодавством не визначена, тому викладається в простій письмовій формі.

Розмір, у якому будуть провадитися відрахування, визначається платником самостійно. Обмеження розміру відрахувань із заробітної плати у випадку добровільної сплати аліментів законодавством не встановлені, тобто максимальна межа не визначена. Проте мінімальний розмір аліментів на одну дитину та загальні правила щодо розміру аліментів обов’язково враховуються.

Якщо строк, протягом якого провадяться відрахування із заробітної плати, у заяві не визначений, вони провадяться доти, поки заява не буде відкликана. Однак, і при зазначеному в заяві строку, вона може бути відкликана платником до його закінчення. Мотиви відкликання заяви в будь-якому випадку не підлягають з’ясуванню.

Відрахування коштів на утримання дитини з ініціативи платника з його заробітної плати не є перешкодою для стягнення аліментів у судовому порядку. Одержувач може звернутися до суду з такою вимогою у випадку, якщо він не згодний, наприклад, з розміром, у якому виплачуються аліменти за заявою платника.

Недоліком такого способу сплати аліментів є те, що платник аліментів може у будь-який момент відкликати таку заяву, а одержувач аліментів не обмежений у праві звернення до суду із позовом про стягнення.

Укладення батьками договору про сплату аліментів на дитину регулюється нормами статті 189 СК України. Договором визначається порядок сплати аліментів, розмір та строки виплати. На такий договір розповсюджуються загальні положення договірного права, у тому числі застосовується принцип свободи договору (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Щодо розміру і строків виплати аліментів, то це істотні умови договору, які мають бути чітко прописані в договорі. Відсутність однієї з перелічених умов є підставою для визнання договору неукладеним (ст. 638 ЦК України). Окрім положень, що регулюють сплату аліментів, сторони можуть включити в договір інші умови та положення. У визначенні умов договору беруть участь обидва з батьків, що гарантує врахування інтересів кожного з них при укладенні договору.

Разом з тим, сімейним законодавством встановлені певні обмеження принципу свободи договору при укладенні договорів про сплату аліментів на дитину, а саме умови договору не можуть обмежувати права та гарантії дитини, встановлені законом. Так, розмір аліментів не може бути меншим від передбаченого у ч.2 ст.182 СК України.

Договір про сплату аліментів на дитину укладається в письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням.

Договір не може бути нотаріально завірений, якщо сторони не дійшли консенсусу хоча б по одному з його пунктів. Всі спірні питання, щодо яких батькам не вдалося домовитися, вирішуються в судовому порядку.

Перевагою такого договору є спеціальний механізм позасудового стягнення у примусовому порядку заборгованості зі сплати аліментів шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса (ч. 2 ст. 189 СК України), що має силу виконавчого документа (ч. 1 ст. 3 Закон України «Про виконавче провадження»).

Відповідь на питання підготувала Лілія Єрмоленко, адвокат, член Центру сімейного права ВША НААУ