Якщо діти будуть проживати разом з батьком, батьківські права матері не будуть порушені, та вона не буде позбавлена можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов’язки щодо дітей у повному обсязі

Огляд Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 561/550/21

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей.

Позовна заява мотивована тим, що вона з 1998 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Зарічненського районного суду від 25 березня 2021 року розірваний. Під час шлюбу у них народилось семеро дітей, троє з яких є малолітніми, а саме: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Стверджує, що вона повністю забезпечує дітей, дбає про їх повноцінне щасливе дитинство, натомість відповідач ОСОБА_2 зловживає спиртними напоями, неодноразово лікувався від алкоголізму. Просила визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з нею.

У серпні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визначити місце проживання трьох малолітніх дітей разом з ним. Зустрічний позов мотивував тим, позивачка ОСОБА_1 із жовтня 2020 року, ще до розірвання шлюбу, залишила сім`ю, живе самостійним життям, незрозуміло куди їде, п`ятеро неповнолітніх дітей залишила на нього, тривалий час участі у вихованні дітей не бере. Він має у власності житловий будинок в с. Кухітська Воля Вараського району, в якому є всі належні умови для виховання та навчання дітей. Діти навчаються в Кухітсько-Вільському ліцеї, мають друзів і постійне стале місце проживання та не бажають змінювати його, а тому в інтересах дітей вважає на доцільне визначити місце проживання останніх саме з ним.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням районного суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання неповнолітніх разом із батьком ОСОБА_2.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що ОСОБА_2 створено належні умови для проживання, виховання та забезпечення дітей, а тому, виходячи в першу чергу з інтересів дітей, враховуючи їх думку, їх прихильність до батька, суди дійшли висновку про наявність підстав для визначення проживання дітей з батьком.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції:

До Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення районного суду та постанову апеляційного суду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, провадження № 61-592св19, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц, провадження № 61-31705св18, від 09 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18, провадження № 61-22623св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на порушення норм процесуального права, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги відсутність у відповідача самостійного заробітку, наявності у нього тяжких хронічних захворювань (гепатит), алкогольної залежності, схильності до протиправної поведінки. Зазначає, що відповідач залишає дітей у небезпеці, про молодших дітей піклуються старші діти, а не відповідач.

Відповідач не піклується про те, щоб діти самореалізувались у майбутній професії, не сприяє в розвитку їх навичок, здібностей і нахилів. Відповідач разом зі своєю матір`ю свідомо принижують авторитет матері в очах дітей, намагаються відгородити дітей від нею, що у майбутньому спричинить негативний вплив на психологічний розвиток дітей.

Також судами не враховано, що, визначаючи місце проживання дитини суд може враховувати її думку щодо проживання з одним із батьків, проте згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і спряти захисту прав та інтересів дитини.

Висновок органу опіки та піклування складено за участю у складі комісії родички відповідача, що ставить під сумнів весь висновок, проте вказаний висновок був прийнятий судом як доказ.

Враховуючи конкретні обставини справи, занадто юний вік дітей, неприязні відносини між сторонами, суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам позивачки щодо необхідності залучення психолога (незалежного спеціаліста для заслуховування думки дитини).

Вважає, що суд апеляційної інстанції формально, поверхнево підійшов до розгляду справи, не досліджував ті обставини, що вона має рівні права з відповідачем на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, і рішенням Зарічненського районного суду Рівненської області від 12 жовтня 2022 року у справі №561/687/22 було поділено спільне майно подружжя, визнавши за нею право власності на частину цього житлового будинку і земельної ділянки. Крім того, вона має можливість забезпечити житлом дітей і в Богодухівському районі Харківської області. При цьому, суд апеляційної інстанції встановив обставини щодо можливості утримання дітей і отримання доходу відповідачем на підставі недостовірних і неналежних доказів, також ним не надано доказів придбання дітям одягу, харчів тощо, в той час як вона надавала такі докази. Зазначала, що апеляційний суд також не врахував, що вона надає в строкове платне користування за договором оренди земельну ділянку площею 5,0787 га, яка є її власністю, що розташована на території Богодухівської міської ради Богодухівського району Харківської області, і має значний дохід, який буде використовуватися на потреби дітей.

Позиція Верховного Суду:

Як вбачається з матеріалів справи, сторони разом з дітьми проживали у будинку АДРЕСА_1 . За місцем проживання діти відвідують навчальні заклади. Як встановлено із запису судового засідання Зарічненського районного суду Рівненської області від 20 квітня 2022 року, після розлучення батьків діти залишились проживати з батьком у вказаному будинку, мати у зв`язку із характером роботи працює в іншому місті. Після рішення суду на її користь має наміри припинити трудові відносини з роботодавцем та проживати разом з трьома малолітніми дітьми в будинку своєї мами ОСОБА_10 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Разом з тим, судами установлено, що будинок ОСОБА_10 у Харківській області 1950-х років забудови таскладається із двох кімнат і в ньому разом з ОСОБА_10 також проживає інший онук.

Крім того, у судовому засіданні 20 квітня 2022 року в суді першої інстанції відповідно до статті 171 СК України малолітні діти сторін ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 висловили свою думку щодо вирішення спору про місце їх проживання.

Так, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 пояснили, що вони бажають проживати з батьком, оскільки мати, залишивши їх, рідко відвідує. Зазначили, що проживаючи з батьком вони мають нормальні умови для навчання, відвідують школу, у них є друзі і вони не бажають змінювати умови та місце свого проживання. Малолітня дочка сторін ОСОБА_3 пояснила, що вона бажає проживати разом з двома батьками.

Відповідно до висновку від 11 липня 2022 року №1266 органу опіки та піклування Зарічненської селищної ради про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 доцільно визначити місце проживання малолітніх дітей з батьком ОСОБА_2 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Допитані у ході розгляду справи місцевим судом свідки ОСОБА_11 ОСОБА_12, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , підтвердили, що ОСОБА_2 протягом останніх трьох років взагалі не вживає спиртні напої та є добрим господарем і дбайливим батьком.

Отже, встановлені судом обставини свідчать, що ОСОБА_2 піклується про дітей, діти забезпечені належним житловим приміщенням, де створені умови для належного їх виховання та розвитку. З іншого боку, ОСОБА_1 не довела, що вона в змозі забезпечити дітям кращі умови, аніж надані батьком.

У контексті першочергового врахування інтересів дітей, які переважають над інтересами батьків, оцінивши належним чином надані учасниками спору докази, їх аргументи та заперечення, враховуючи тривалість проживання малолітніх дітей разом з батьком, їх прихильність до нього, тісний зв`язок із старшими братами та сестрами, забезпечення сталості їх соціальних зв`язків з батьком та у соціумі в цілому, добросовісне виконання батьком батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання, розвитку та навчання, а також відсутність обставин, які можуть негативно впливати на виховання дітей та розвиток, врахувавши думки дітей та висновок органу опіки і піклування, а також дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що для збереження розвитку дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі доцільним є проживання дитини з батьком. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у разі, якщо діти будуть проживати разом з батьком, батьківські права ОСОБА_1 не будуть порушені та вона не буде позбавлена можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дітей у повному обсязі. Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Висновок:

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дітей з батьком у цій справі, суди надали належну оцінку доказам: кожному окремо та доказам у їх сукупності, досліджено висновок органу опіку та піклування нарівні з іншими доказами, враховано думку дітей та ставлення батьків до виконання ними батьківських обов`язків та інші обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи, в результаті чого ухвалено законні та вмотивовані рішення.

З огляду на вказане є безпідставними доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом того, що згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо вона не буде відповідати і спряти захисту прав та інтересів дитини, оскільки суди надали належну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам у сукупності.

Доводи позивачки за первісним позовом ОСОБА_1 щодо відсутності у ОСОБА_2 самостійного заробітку, наявності у нього тяжких хронічних захворювань (гепатит), алкогольної залежності не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Також необґрунтовані й доводи касаційної скарги стосовно того, що суд апеляційної інстанції не надав жодної оцінки доводам позивачки щодо необхідності залучення психолога (незалежного спеціаліста для заслуховування думки дитини), оскільки як вбачається з журналу судового засідання 20 квітня 2022 року психолог був присутній у судовому засіданні, в тому числі й під час заслуховування думки дитини.

Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, провадження № 61-592св19, від 27 листопада 2019 року у справі № 368/750/16-ц, провадження № 61-31705св18, від 09 листопада 2020 року у справі № 487/7241/18, провадження № 61-22623св19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Джерело: Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 561/550/21 - http://surl.li/jhtfq