Пропонуємо до вашої уваги матеріал Василя Крата, судді Верховного Суду, кандидата юридичних наук, доцента на тему: «Аzione revocatoria в Італії», у якому аналізується ревокаторний позов в італійському приватному праві.

У частині перші статті 2901 Цивільного кодексу Італії (https://www.gazzettaufficiale.it/dett.../codici/codiceCivile) передбачено, що кредитор, навіть якщо право вимоги підпорядковане умові чи строку, може вимагати, щоб були оголошені недійсними щодо нього акти з розпорядження майном, якими боржник завдає шкоди його інтересам, у разі якщо мають місце такі умови:

1️. боржник знав про шкоду, яку акт завдає інтересам кредитора, або, якщо йдеться про акт, що передує виникненню права вимоги, і цей акт був вчинений зловмисно, з метою перешкодити задоволенню права вимоги;

2️. крім того, якщо йдеться про оплатний акт, третя особа знала про шкоду, а у випадку з актом, що передує виникненню права вимоги, була співучасником зловмисного вчинення.

Ревокаторний позов (azione revocatoria) в італійському приватному праві по своїй суті є аналогом римського actio Pauliana для оспорювання фраудаторних правочинів.

Цікавий кейс розглядав Касаційний суд Італії про (https://www.puntodidiritto.it/azione-revocatoria.../) ревокаторний позов і оспорювання банком (кредитором) договорів дарування, вчинених між поручителем (дарувальнком) та її дітьми (обдаровуваними). Відповідачка, при запереченні проти позову, посилалася на відсутність scientia damni (обізнаності про шкоду), як необхідної передумови actio Pauliana, оскільки на момент вчинення дарування зобов'язання виконувалося основним боржником належним чином, а тому дарувальник не могла знати, що цими договорами завдає якихось збитків кредитору. З урахуванням того, що йдеться про договори, які передували виникненню права вимоги з договору поруки відсутня й інша передумова actio Pauliana – consilium fraudis («злий» намір). Також відсутня і третя передумова позову – eventus damni (реальна шкода), оскільки у відповідачки є інше майно, яке може гарантувати виконання нею свого зобов'язання.

Суди попередніх інстанцій та Касаційний суд, зокрема, погодилися з тим, що:

• про scientia damni свідчить ряд обставин: обдаровувані є близькими родичами (дітьми) дарувальника, які проживають разом з нею; тому відсутні інші підстави вчинення дарування, крім бажання відповідачки вивести своє майно з-під можливого стягнення із сторони кредитора; афілійованість дарувальника-поручителя з товариством – основним боржником;

• момент виникнення права вимоги з договору поруки, а також вимоги, забезпеченої порукою, пов'язується з видачею кредиту, а не з порушенням основним боржником своїх зобов'язань. Як наслідок договори дарування слід визнати вчиненими вже після виникнення боргу з поруки, а отже, consilium fraudis не вимагається, а достатньою є лише суб'єктивна умова (scientia damni);

• eventus damni має місце для кредитора не тільки у випадку, коли боржник, здійснивши розпорядчий акт, повністю позбавляється свого майна, але і тоді, коли здійснення права вимоги стає для кредитора взагалі складним чи обтяжливим. При цьому, на боржнику лежить тягар доведення того, що майна, яке залишилося у боржника, достатньо для задоволення вимог кредитора.

Першоджерело: https://t.me/glossema/959