Короткий зміст позовних вимог:

11 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного Управління національної поліції в Одеській області (далі – ГУ НП в Одеській області) про скасування наказу та поновлення на роботі.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 працювала прибиральницею службових приміщень автотранспортного відділення управління Національної поліції в Одеській області. 01 квітня 2022 року вона була звільнена на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, за прогул без поважних причин.

Позивачка не погодилась із вказаним наказом та зазначила, що відсутність на робочому місці була зумовлена необхідністю евакуації своєї родини (доньки та онуків) до Польщі, а тому вважала таку відсутність пов’язаною з поважними причинами та обумовленою необхідністю збереження життя та здоров’я.

ОСОБА_1 просила визнати причину пропуску строку на звернення до суду поважною та поновити строк, визнати її звільнення з посади прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області незаконним, скасувати наказ від 01 квітня 2022 року № 648 про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновити її на посаді прибиральника автотранспортного відділення центру забезпечення управління Національної поліції в Одеській області.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року в задоволенні позов відмовлено.

Рішення суду мотивоване недоведенням поважності причин відсутності позивачки на робочому місці у робочий час з 09 березня 2022 року до 01 квітня 2022 року. Також суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску строку, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України, на звернення до суду з цими позовними вимогами, а тому відмовив у задоволенні позову з підстав пропуску місячного строку.

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що не відповідає вимогам законодавства висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у зв’язку з пропуском строку звернення, визначеним статтею 233 КЗпП України, оскільки Приморський районний суд м. Одеси ухвалою від 12 жовтня 2022 року, керуючись нормами статті 234 КЗпП України, визнав причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до суду поважними, та поновив ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Разом з тим апеляційний суд вказав, що позивачка здійснила прогул, а саме була відсутня на робочому місці з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року, і перебувала в цей час за межами України. Обставини, на які вона посилається, не є поважними, тому відповідач прийняв законне та правильне рішення про звільнення позивача з роботи на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов’язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) саме по собі не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:

08 листопада 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року й ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи відповідач не довів наявності законних підстав для звільнення позивачки за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України в умовах введення воєнного стану в країні та масової евакуації населення в березні 2022 року, спричиненої військовими діями рф проти України. Критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних причин є наявність об’єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. У цьому випадку ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року з поважних причин, а саме через термінову евакуацію її родини (дочки та онуків) до Польщі через наявність загрози їх життю і здоров’ю, що виникла внаслідок початку військових дій на території України. Тобто причини відсутності позивачки на робочому місці були поважними, направленими на збереження безпеки її сім’ї. Відповідач був обізнаний про евакуацію позивачки. Вказує, що багато часу було витрачено на повернення до України. Під час звільнення відповідач не врахував поважності причини відсутності позивачки на робочому місці та не зажадав письмових пояснень.

Позиція Верховного Суду:

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов’язані працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір.

Порушенням трудової дисципліни є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов’язків.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша-друга статті 149 КЗпП України).

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем у випадках прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 частини першої статті 40 КЗпП України).

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з’ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов’язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Висновок:

У справі, яка переглядається, встановивши, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт відсутності позивачки на роботі з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року включно, а поважність причин відсутності на робочому місці позивачка не довела, тобто здійснила прогули в розумінні пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позову про поновлення її на роботі.

Посилання позивачки на те, що відсутність її на роботі пов’язана з необхідністю евакуації родини до Польщі у зв’язку з військовими діями на території України, що, на думку позивачки, свідчить про поважність причин, є безпідставними, оскільки згідно з наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в редакції, чинній на час звільнення позивачки з роботи, м. Одесу до переліку таких територій включено не було.

Крім того, невиконання власником або уповноваженим ним органом обов’язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення (частина перша стаття 149 КЗпП України) не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений поданими суду доказами (постанова Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15).

Наявні в матеріалах справи докази підтверджують відсутність позивачки на робочому місці у період з 09 березня 2022 року до 24 березня 2022 року без поважних причин.

Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 травня 2023 року у незміненій його частині та постанови Одеського апеляційного суду від 09 жовтня 2023 року – без змін, оскільки підстав для їх скасування немає.

Джерело: https://tinyurl.com/yzjhwp6h