Суд: Верховний Суд Провінції Британська Колумбія, Канада

Назва справи: McLean v. Weir, Goff and Royal Inland Hospital

Дата: 7 липня 1977 року

Цитування справи: 3 C.C.L.T. 87; [1977] 5 W.W.R. 509

У позивача був діагностований прогресуючий синдром Рейно, і для того, щоб діагноз позивача був підтверджений, його лікар порадив позивачеві пройти специфічну діагностичну процедуру, а саме, ангіографію, мета якої полягає в тому, щоб обстежити систему кровообігу. Для виконання цієї процедури позивачеві було необхідно внутрішньовенно ввести контрастну рідину. Процедура передбачала введення декількох катетерів у вени під місцевою анестезією.

На початку 1973 року, відповідач виконав ангіографію лівого передпліччя. Під час діагностичної процедури, позивач відчув сильний біль у правій руці; тому процедура була негайно припинена, але пацієнт вже отримав серйозне ушкодження здоров’я.

Що сталося насправді, до кінця вияснити не вдалося, і медики-експерти припустили, що це був вихід одного з катетерів у спинний мозок пацієнта. Медики-експерти вказали, що такі серйозні негативні наслідки могли настати, і лікар позивача повинен був знати про існування такого наслідку проведення цієї діагностичної процедури, проте лікар не попередив про це позивача. Такі негативні наслідки ангіографії були або рідкісними, або відверто неочікуваними.

Суд встановив, що ризик розвитку паралічу не був відомий, або був практично невідомий рентгенологам на початку 1970-х років, і позивача вже було належним чином поінформовано про операцію; більш того, Суд дійшов висновку, що принцип, проголошений у справі «Kenny v. Lockwood» (1931) щодо «обов’язку попереджати» (англ. duty to warn), міг застосовуватися лише у випадку добре відомих, та передбачуваних небезпечних наслідків для життя та здоров’я пацієнтів, але не щодо «орфанних», тобто маловідомих у медичній науці та практиці наслідків проведення тої, чи іншої діагностичної процедури; таким чином вирішивши справу на користь відповідача.

Матеріал підготував Анатолій Литвиненко, член Центру медичного права ВША НААУ, докторант кафедри юридичних наук Балтійської міжнародної академії (Рига, Латвія), магістр/аспірант Школи права Університету Роберта Гордона (Абердін, Шотландія, Великобританія).