📌Рішення Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 10.03.2025 р. у справі №172/108/25 (провадження № 2-а/172/1/25) щодо отримання повістки
Позивач працює в АТ «Укрпошта» з 19.12.2024 року поштарем. 19.12.2024 АТ «Укрпошта» направило до ІНФОРМАЦІЯ_2 листа з проханням надати йому відстрочку від призову на військову службу як працівника даного підприємства, яке має бронювання 50% військовозобов`язаних працівників згідно рішення Головнокомандувача ЗСУ, викладеного в листі Генерального штабу ЗСУ від 24.05.2023 №321/1817/6. Тобто він повинен був отримати відстрочку від призову на військову службу на підставі п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (бронювання).
25 грудня 2024 року перевіривши свої дані в додатку «Резерв+», щоб побачити, чи з`явилося в його даних військовозобов`язаного наявність бронювання, та побачив, що додаток видає незрозумілу мені помилку.
26 грудня звернувся до ТЦК та СП, щоб розібратися, чому додаток видає помилку. На це черговий по відділу повідомив, що в базі даних ТЦК він числиться «в розшуку» та запропонував звернутися на місці до одного зі службових осіб ТЦК. Офіцер повідомив, що складатиме відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, оскільки він ніби-то не з`явився до ТЦК за повісткою, яка була направлена поштою.
Обґрунтування Суду. В позовній заяві позивачем зазначено, що під час розгляду справи і винесення постанови 07.01.2025 року він надавав пояснення, що не отримував повістку, за місцем проживання знаходився, про існування повістки було не відомо. Вказував, що взагалі повинен мати бронювання як працівник АТ «Укрпошта». Проте, на його пояснення ніхто не звернув уваги і не перевіряв зазначених фактів.
Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, відзив на адміністративний позов до суду не надано. Таким чином відповідач не виконав покладений на нього обов`язок доказування складу адміністративного правопорушення у діях особи в даній адміністративній справі.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125698544
📌Рішення Комінтернівського районного суд м. Харкова від 10.03.2025 р. у справі №641/1075/25 щодо виклику до ТЦК та СП
Обставини справи. Відповідно до наданого витягу з «Резерв+» позивач перебуває на військовому обліку (за місцем проживання), придатний, ВОС 900025, дата уточнення даних 20.06.2024 (дані уточнено вчасно), з 29.01.2025 має відстрочку від мобілізації до 27.01.2026 (тип відстрочки: бронювання)
03.01.2025 за місцем роботи позивача до Комунального Підприємства «Центр поводження з тваринами» надійшло розпорядження відповідача №26 здійснити оповіщення військовозобов`язаних про їх виклик і забезпечити прибуття 10.01.2025 о 9 год 00 хв. з метою уточнення своїх облікових даних, проходження медичного огляду, оформлення та внесення змін у військово-облікову документи, визначення призначення на особливий період та вирішення питання про призов на військову службу. Наказом директора КП «Центр поводження з тваринами» від 03.01.2025 №3-АГ сповіщено позивача щодо виклику. Позивачу також вручена від розписку про виклик його на 10.01.2025 о 9:00 год.
з 08.01.2025 по 17.01.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні гастроентерології та терапії ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої Національної академії медичних наук України», що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №ІХ-250108109.
Листом за підписом директора КП «Центр поводження з тваринами» від 10.01.2025 №23/0/267-25 повідомлено відповідача про неможливість прибуття 10.01.2025 працівника в зв`язку з його тимчасовою непрацездатністю, зазначений лист отриманий відповідачем 13.01.2025.
З 20.01.2025 по 22.01.2025 працівник перебував на лікарняному в КНП «Міська поліклініка №26» Харківської міської ради (листок непрацездатності 15372519-2028622408-1).
Крім того, з 13.01.2025 по 26.01.2025 відповідно до наданого витягу з наказу від 31.12.2024 №216-к/тм працівник перебував у щорічній основній відпустці.
29.01.2025, по прибуттю позивача до ТЦК та СП старшим офіцером складено щодо позивача протокол № 852 про адміністративне правопорушення, за змістом якого позивач без поважних причин не з`явився у строк, зазначений в отриманій ним повістці з метою взяття на військовий облік, чим порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22, абз. 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 2101 КУпАП. Протокол підписано позивачем без зауважень.
ТВО Начальника виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн 00 коп.
Обґрунтування Суду. Отже, з досліджених судом доказів не встановлено порушення позивачем мобілізаційного законодавства, зокрема приписів ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку 560 щодо порядку і строків сповіщення та прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
За встановлених у справі обставин, Постанова №853 від 29.01.2025 прийнята не на підставі та не у спосіб, що передбачені КУпАП, необґрунтовано, тобто, без урахування всіх обставин, які є важливими для прийняття такого рішення, а відтак, підлягає скасуванню.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з п. 3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125706286
📌Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 11.03.2025 р. у справі №608/3053/24 (провадження № 2-а/608/32/2025) щодо оповіщення військовозобов’язаних
Обставини справи. Згідно протоколу вбачається, що 22.11.2024 року, близько 10 години 40 хвилин, посадовими особами ТЦК та СП, під час здійснення заходів мобілізації було виявлено, що 04.11.2024 року голова Заводської селищної ради отримав розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 №23982 від 04.11.2024 року на оповіщення військовозобов`язаних, які проживають на території Заводської ОТГ. Згідно вказаного розпорядження військовозобов`язані, які проживають на території ІНФОРМАЦІЯ_4 повинні прибути до ТЦК та СП з 04.11.2024 по 08.11.2024 року для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії, однак у вказаний термін не прибули.
Обґрунтування Суду. Забезпечення явки оповіщених осіб стало об`єктивно унеможливленим у зв`язку з відсутністю таких осіб за зареєстрованим місцем проживання, натомість встановлення місця перебування таких осіб та їх розшук не є обов`язком уповноважених для оповіщення осіб та не входить до їх компетенції.
Твердження відповідача про те, що у наданих актах вказано формальні відписки про те, що військовозобов`язаний «на час оповіщення відсутній», яке наявне в оскаржуваній постанові, є надуманим, припущенням посадових осіб відповідача, яке не ґрунтується на фактичних обставинах, адже факт відсутності військовозобов`язаних за місцем проживання підтверджується наданими відповідачу письмовими поясненнями та актами, натомість в обґрунтування свого твердження відповідач не надає доказів зворотного.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125780337
📌Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11.03.2025 р. у справі № 183/1204/25 (провадження № 2-а/183/41/25) щодо порушення порядку ведення військового обліку
14.01.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 за порушення вимог військового обліку у ФГ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 , а саме: п.п.12,33,34,36,40,72 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022; повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 30 хв. 20.01.2025 в приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 .
У копії протоколу, яка подана позивачем, у графі «Другий примірник протоколу отримав (ла)» відсутній підпис особи, яка притягується до адміністративної відповідальності».
20.01.2025 позивача ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
В оскарженій позивачем постанові зазначено, що на підставі плану проведення перевірок, затвердженого розпорядженням голови Новомосковської РДА від 25.01.2024 № Р-8/0/328-24, проведено перевірку стану ведення військового обліку у ФГ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ОСОБА_1 , складено Акт перевірки від 09.12.2024 №24/16678, відповідно до якого установлено порушення положень Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, а саме:
- п.п. 33, 34: військовий облік на підприємстві не вівся, заходи щодо його ведення не вживалися до 01.11.2024;
- п.12: не проводилося підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку;
- абз.5 п. 72; методологічне супроводження військового обліку не забезпечено, методичне забезпечення відсутнє;
- абз.4 п. 34: повідомлення про працевлаштування/звільнення, зміну облікових даних військовозобов`язаних не подавалися;
- абз.10 п. 34: звіряння облікових даних призовників та військовозобов`язаних, працюючих на підприємстві, з обліковими даними ТЦК та СП за 2023 не проводилося;
- абз. 3 п. 34: правила військового обліку працівнику ОСОБА_3 під підпис не доведені;
- абз.13,14 п. 34: не здійснюється бронювання військовозобов`язаних (підстави наявні);
- п.40: список персонального військового обліку станом на 01.01.2024 відсутній;
- п. 36: неналежне заповнення списку персонального військового обліку по групі «військовозобов`язані» графи 7,18 містять неповну інформацію.
Посадовою особою, відповідальною за організацію та ведення військового обліку у ФГ «Світанок» у період початку вчинення порушення був його голова ОСОБА_1 , оскільки інша відповідальна особа не призначалася. Таким чином, ОСОБА_1 під час воєнного стану та загальної мобілізації допустив неналежне ведення військового обліку на підприємстві, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
На підставі зазначеної постанови, 07.02.2025 державним виконавцем Самарівського відділу ДВС у Самарівському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) відкрито виконавче провадження ВП №77126441.
Обґрунтування Суду. Частина третя ст. 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
В оскаржуваній по станові не конкретизовано, у яких саме діях чи бездіяльності ОСОБА_1 виявилася об`єктивна сторона правопорушення. Так, у постанові зазначено, що «повідомлення про працевлаштування/звільнення, зміну облікових даних військовозобов`язаних не подавалися», проте не вказано яких працівників було прийнято, звільнено та не повідомлено про такі дії.
В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач порушив вимоги абз.5 п.72 Порядку №1487 «методологічне супроводження військового обліку не забезпечено, методичне забезпечення відсутнє». Проте, у абз.5 ст.72 Порядку №1487 зазначено «Державні органи подають щороку до 10 лютого витяги з наказів (розпоряджень) до Генерального штабу Збройних Сил».
Також у постанові зазначено про порушення позивачем вимог абзаців 13,14 п.34 Порядку №1487 «не здійснюється бронювання військовозобов`язаних (підстави наявні)», проте не конкретизовано стосовно яких працівників та чому наявні такі підстави.
Також зазначено, що графи військового обліку містять неповну інформацію, проте не конкретизовано у чому полягає неповнота інформації.
Оскаржувана постанова не містить посилання на будь-які докази, на яких ґрунтується висновок уповноваженої особи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Не надання належного доказу стосовно вчинення позивачем порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що стало підставою для складання оскаржуваної постанови, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а тому недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не надано доказів повідомлення позивача про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, доказів вручення йому протоколу про адміністративне правопорушення, що має наслідком істотне порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125733389
📌Рішення Ізмаїльського районного суду Одеської області від 12.03.2025 р. у справі № 946/823/25 (провадження № 2-а/946/61/25) щодо статусу «перебуває в розшуку як такий, якому не змогли вручити повістки»
Так, в постанові зазначено, що позивач «перебуває в розшуку як такий, якому не змогли вручити повістку». Факт перебування особи у розшуку та факт того, що особі не змогли вручити повістку не є складом правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
При цьому, в оскарженій постанові, яка прийнята на підставі протоколу №702 від 13.02.2025р., відповідач робить висновок, що позивач описаними діями порушив п.п. 8 п. 1 Постанови КМУ №1487 від 30.12.2022, однак такі дії не підпадають під положення п.п. 8 п. 1 Правил. В той час, як у протоколі №702, зазначено, що позивач не прибув за викликом, як та порушив п.1 пп.2 ПКМУ №1487 від 30.12.2022р.
Таким чином Протокол та Постанова, яка прийнята на його підставі суперечать друг другу та містять різні фабули та висновки про порушення різних норм права позивачем, що ставить його у стан невизначеності, щодо того, від якого звинувачення йому необхідно захищатися.
За даних обставин, суд враховує практику ЄСПЛ, викладену, зокрема, у Рішенні у Справі «Рисовський проти України», згідно якого, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
🔗Детальніше з текстом рішення можна ознайомитися ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/125792995