Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.12.2024 р. у справі № 456/2088/23 (провадження № 61-11396св24) щодо звільнення у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників

При виникненні спору між працівником і роботодавцем суд не вирішує питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників, а перевіряє наявність підстав для звільнення (чи відбулося скорочення штату або чисельності працівників) та дотримання відповідної процедури.

Згідно з частиною 3 статті 64 ГК України, підприємство самостійно визначає організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Відповідно до частини 2 статті 65 ГК України, власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить винятково власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення (постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17).

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123552776

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2024 р. у справі № 761/8484/22 (провадження № 61-13410св24) щодо розрахунку середнього заробітку працівника

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 цього Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, апеляційний суд вірно керувався положеннями Порядку № 100, виходячи із середньоденної заробітної плати, тому доводи касаційної скарги у цій частині є безпідставними.

Доводи касаційної скарги про те, що у цій справі обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинен бути обмежений річним строком є безпідставними, оскільки розгляд цієї справи про поновлення позивачки на роботі розглядався судами попередніх інстанцій більше одного року не з вини останньої, тому обчислення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу апеляційним судом вірно обчислено з дня звільнення позивачки по день ухвалення судового рішення, тобто з 12 квітня 2022 року по 12 червня 2024 року, що узгоджується з положеннями частини другої статті 235 КЗпП України.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123552779

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2024 р. у справі № 757/2043/24-ц (провадження № 61-11900св24) щодо форс-мажору і виплати заробітної плати

ТОВ «ДІЄСА» на спростування наведених доводів касаційної скарги зазначає, що повідомило працівників про обставини непереборної сили, що зумовлюють затримку розрахунку, через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife» 01 червня 2023 року.

Верховний Суд зауважує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору. Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (постанова Верховного Суду від 23 серпня 2023 року в справі № 910/6234/22).

Оскільки між сторонами такої погодженої письмово умови не існує, доводи касаційної скарги про неповідомлення про форс-мажорні обставини не можуть бути підставою скасування постанови апеляційного суду. Доводи відзиву ТОВ «ДІЄСА» про те, що воно повідомило працівників про обставини непереборної сили через загальнодоступний ресурс для працівників «MyEldoLife», не були предметом оцінки судами попередніх інстанції (хоч і зазначалися в апеляційній скарзі), тому не можуть бути враховані Верховним Судом.

Щодо інших доводів касаційної скарги необхідно зазначити таке. Заявник зазначає, що відповідач отримав сертифікат Київської торгово-промислової палати після ухвалення рішення судом першої інстанції та додав його до апеляційної скарги як новий доказ, не мотивувавши причини неподання такого доказу в суді першої інстанції.

Апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок щодо прийняття новий доказів, про що зазначено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року в справі № 717/2052/16-ц (провадження № 14-632цс18), від 31 січня 2020 року в справі № 370/999/16-ц (провадження № 14-709цс19), від 15 вересня 2020 року в справі № 4691044/17 (провадження № 14-317цс19), від 31 серпня 2021 року в справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року в справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21), у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2023 року № 140/1322/22, від 18 червня 2020 року в справі №909/965/16, від 16 червня 2021 року в справі № 915/2222/19, від 01 липня 2021 року в справі № 46/603, від 03 травня 2018 року в справі № 404/251/17 (провадження № 61-13405св18), від 31 липня 2019 року в справі № 753/11963/15-ц (провадження № 61-27369св18), від 14 грудня 2022 року в справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22). Однак у цій справі апеляційний суд не постановив окремий процесуальний документ щодо прийняття нового доказу.

Наведені постанови Верховного Суду об`єднує загальний правовий висновок про те, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні.

Апеляційний суд дотримався положень статті 367 ЦПК України та мотивував прийняття ним нового доказу, вказавши, що сертифікат Київської торгово-промислової палати від 23 квітня 2024 року № 3000-240827 є належним та допустимим доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування в справі, а неможливість його подання до суду першої інстанції об`єктивно не залежала від ТОВ «ДІЄСА».

Враховуючи те, що процедура звернення до торгово-промислової палати є тривалою, потребує збору документів на підтвердження форс-мажору, тривалість розгляду заяви не залежить від суб`єкта звернення до торгово-промислової палати, а також зважаючи на те, що ТОВ «ДІЄСА» є відповідачем у справі, у зв`язку з чим обмежений у часі стосовно надання доказів на спростування позовних вимог, висновки апеляційного суду про те, що відповідач не мав об`єктивної можливості подати сертифікат до суду першої інстанції, узгоджуються з обставинами справи та вимогами процесуального закону.

ЦПК України не вимагає вирішення питання про прийняття нового доказу шляхом постановлення судом самостійної ухвали, в цій частині доводи касаційної скарги також безпідставні.

У цій справі підтверджено неможливість виконання ТОВ «ДІЄСА» обов`язку щодо своєчасного проведення розрахунку із позивачкою при звільненні, встановлено причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати зобов`язання, а доводи касаційної скарги на правильність постанови апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123552734

Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2024 р. у справі № 753/4969/23 (провадження № 61-4800св24) щодо гарантій, які передбачено ч.1 ст.119 КЗпП України

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23 цього Кодексу), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суд апеляційної інстанції про те, що строк дії контракту від 14 червня 2019 року № 7, відповідно до укладеної між ОСОБА_1 та Міністерством культури та інформаційної політики України додаткової угоди № 1, сплив 28 лютого 2023 року, тому Міністерство культури та інформаційної політики України мало право звільнити ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку контракту на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 119 КЗпП України на час виконання державних або громадських обов`язків, якщо за чинним законодавством України ці обов`язки можуть здійснюватися у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Працівникам, які залучаються до виконання обов`язків, передбачених Кодексом цивільного захисту України, законами України «Про військовий обов`язок і військову службу» і «Про альтернативну (невійськову) службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», надаються гарантії та пільги відповідно до цих законів.

Відповідно до зазначених норм закону на час виконання державних або громадських обов`язків у робочий час, межі якого визначено чинним трудовим договором за місцем роботи особи, в тому числі і добровольця територіальної оборони, йому гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

Зазначена гарантія надана працівникам, які працюють за чинним трудовим договором, з метою забезпечення їм можливості, в межах робочого часу, виконувати обов`язки, які не визначені трудовим договором, у цьому випадку - це обов`язки добровольця територіальної оборони.

З указаного можна дійти висновку, що працівника не може бути звільнено саме у зв`язку з виконанням ним обов`язків добровольця територіальної оборони і за час виконання таких обов`язків за останнім зберігається середній заробіток.

Однак статтею 119 КЗпП України не визначено, що на час виконання державних або громадських обов`язків продовжується час трудового договору (контракту), який був укладений на визначений термін.

За таких обставин, виконання ОСОБА_1 державних або громадських обов`язків, а саме обов`язків добровольця територіальної оборони, не є підставою до продовження строку дії строкового трудового договору (контракту).

При цьому гарантії, надані ОСОБА_1, а саме збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку, як добровольцю територіальної оборони, мають бути дотримані, однак на час чинності строкового трудового договору (контракту).

Таким чином, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Міністерство культури та інформаційної політики України, видаючи наказ від 27 лютого 2023 року № 60-к «Про звільнення ОСОБА_1 », не порушувало гарантій, наданих ОСОБА_1 відповідно до статті 119 КЗпП України, тому обґрунтовано прийняло рішення про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строку контракту.

Детальніше з текстом постанови можна ознайомитися за покликанням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/123567811