Актуальні питання практики вирішення судами справ про позбавлення батьківських прав – суддя Ходаківський
Про актуальні питання практики вирішення судами справ про позбавлення батьківських прав розповів суддя Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, викладач-тренер Національної школи суддів України, член GEMME Ukraine – Асоціації суддів з медіації Максим Ходаківський під час заходу з підвищення кваліфікації адвокатів, що відбувся у Вищій школі адвокатури НААУ.
Матеріали заходів
17.01.2025

Лектор докладно проаналізував разом з учасниками актуальні питання практики вирішення судами справ про позбавлення батьківських прав, а саме:

1. Актуальне правове регулювання, новели законодавства у сфері розгляду справ про позбавлення батьківських прав.

2. Виховання та піклування про дітей: правові та психологічні аспекти.

3. Релевантна практика Європейського суду з прав людини.

4. Національна судова практика:

  • 4.1. Загальні підходи.
  • 4.2. Процедурні (процесуальні) аспекти.

5. Висновки. Сесія запитань/відповідей.

У рамках характеристики практики вирішення судами справ про позбавлення батьківських прав акцентовано на наступному:

  1. Актуальне правове регулювання, новели законодавства у сфері розгляду справ про позбавлення батьківських прав

Позбавлення батьківських прав (ст. 164-168 Сімейного кодексу України);

Відібрання дитини (ст. 162, 170 Сімейного кодексу України).

Відповідно до постанови ВС від 03.10.2018 у справі № 682/2778/17:

  • Позбавлення батьківських прав – завжди є результатом протиправної, винної поведінки.
  • Відібрання дитини – не завжди пов’язується з протиправною поведінкою: загроза життю та здоров’ю дитини може бути результатом психічної хвороби, відкритої форми туберкульозу чи інших небезпечних хвороб, скрутних житлових умов тощо. Відібрання дитини можливе тоді, коли умови проживання дитини суд оцінить як небезпечні для неї.

Невиконання батьківських обов’язків під час воєнного стану постанова Кабінету Міністрів України від 15.04.2022 № 447:

  • Статус дитини, позбавленої батьківського піклування надається, зокрема, дітям, батьки яких не виконують своїх обов’язків з виховання та утримання дитини з причин, які неможливо з’ясувати у зв’язку з перебуванням батьків на території, де ведуться або велися активні бойові дії, чи на окупованій території, що підтверджується актом, складеним службою у справах дітей за формою згідно з додатком 11.
  • Після припинення або скасування надзвичайного або воєнного стану статус дитини повинен бути підтвердженим чи спростованим на підставі документів, передбачених законодавством.

Обов’язкова евакуація дітей Постанова Кабінету Міністрів України від 07.03.2023 № 209:

З метою захисту дітей, які перебувають у зоні воєнних дій і збройних конфліктів, в умовах воєнного стану обласні військові адміністрації за погодженням з органами військового командування на відповідній території та Координаційним штабом з питань проведення обов’язкової евакуації населення в умовах воєнного стану можуть прийняти рішення про проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.

Відмова батьків, осіб, які їх замінюють, або інших законних представників від обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії, не допускається.

2. Виховання та піклування про дітей: правові та психологічні аспекти

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він (стаття 164 СК України):

  • не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
  • ухиляються від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
  • жорстоко поводяться з дитиною;
  • є хронічними алкоголіками або наркоманами;
  • вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
  • засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ерік Еріксон (1902-1994), американсько-німецький психолог, автор книги «Дитинство і суспільство»:

«Ступінь довіри, яким дитина проникається до навколишнього світу, до інших людей і до самого себе, в значній мірі залежить від проявів до нього турботи. Якщо дитина не отримує належного догляду, не зустрічає любовної турботи, то в ньому виробляється недовіра – боязкість і підозрілість по відношенню до світу взагалі до людей, зокрема, й недовіру цю він несе з собою в інші стадії його розвитку».

Належне виконання батьківських обов’язків є забезпеченням усіх потреб дитини.

3. Релевантна практика Європейського суду з прав людини

  1. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ справа «Хант проти України», рішення від 07 грудня 2006 року • 57. Суд зазначає, що відповідне цивільне провадження стосувалось сімейних відносин заявника та позбавлення його батьківських прав. Ці питання як за національним законодавством, так і в оскаржуваному провадженні мали ґрунтуватись на оцінці особистості заявника та його поведінці. На думку Суду, досить складно визначити, в якій мірі національні суди могли дати таку оцінку, не заслухавши заявника особисто або, принаймні, з огляду на обставини справи не отримавши інформації від заявника особисто щодо його бачення подій і відносин із сином та М. за допомогою міжнародних угод про правову допомогу. • 58. Крім того, національні суди не надали значення тому факту, що заявник намагався побачити сина в червні 2003 року. Суди не заслухали свідка, клопотання про виклик якого подавалось заявником, а відповідні суди вищих інстанцій не відреагували на скарги заявника щодо таких дій суду (див. пункти 12–15). До того ж факт заперечення заявником проти позову М. про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до сина.
  2. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Справа «СТРАНД ЛОББЕН ТА ІНШІ ПРОТИ НОРВЕГІЇ» (CASE OF STRAND LOBBEN AND OTHERS v. NORWAY), рішення від 10 вересня 2009 року • У рішенні Палати від 30 листопада 2017 року Європейський суд чотирма голосами проти трьох встановив відсутність порушення статті 8 Конвенції стосовно пані Strand Lobben та її першого сина, X. Палата була переконана в тому, що існували виняткові обставини, які обґрунтовували надання дозволу прийомним батькам усиновити дитину. Загалом національні органи влади, зіткнувшись зі складним та делікатним завданням встановлення балансу між конфліктними інтересами у складній справі, були мотивовані переважаючою вимогою робити те, що було в інтересах дитини, особливо з урахуванням його особливих потреб в догляді.
  3. ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СУД З ПРАВ ЛЮДИНИ Справа “ІЛЛЯ ЛЯПІН ПРОТИ РОСІЇ” (CASE OF ILYA LYAPIN v. RUSSIA), рішення від 30 червня 2020 року.

Європейський суд з прав людини не знайшов порушень у рішеннях національних судів, а лише підтвердив той факт, що застосування такої міри, як позбавлення батьківських прав можливе у випадку, якщо батько протягом тривалого часу не проявляє жодного інтересу до дитини. Крім того, Суд зазначив, що батько почав вчиняти дії, спрямовані на відновлення спілкування з дитиною, лише після того, як дізнався про намір матері дитини позбавити його батьківських прав. Вісім років до цього батько навіть не намагався відновити втрачений зв’язок між ним та дитиною.

Європейський суд з прав людини наголошував на тому, що позбавлення особи її/його батьківських прав є особливо кардинальним заходом, який позбавляє батька/матір сімейного життя з дитиною, та не відповідає меті їх возз’єднання, зазначивши при цьому, що наявність сімейних зв’язків між подружжям та дитиною, про які вони дійсно піклуються, мають бути захищені відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд постановив, що не було порушення статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного і сімейного життя).

4. Національна судова практика:

  • Постанова Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 520/8264/19:

Поведінка особи, яка свідомо змінює країну проживання, не бере участі у вихованні дитини, свідчить про її ухилення від виконання батьківських обов’язків у розумінні статті 164 СК України і може бути підставою для позбавлення цієї особи батьківських прав щодо дитини.

Відповідачем свідомо обрано такі життєві умови, за якими його участь у вихованні дітей є мінімальною та недостатньою, що в свою чергу свідчить про його ухилення від виконання батьківських обов`язків в розумінні статті 164 СК цьому судами правильно враховано, що такі життєві умови були обрані відповідачем після народження дітей, перебуваючи на значній відстані, на території іншої держави, відповідач мав усвідомлювати, що не зможе піклуватись про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя.

  • Постанова Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі N 554/1796/16-ц:

Лише вивезення дитини за кордон одним із батьків без згоди іншого не є підставою для позбавлення особи батьківських прав на підставі пункту 2 частини першої статті 164 СК України без встановлення іншої винної поведінки батька / матері щодо дитини, а саме умисного ухилення від виконання обов’язків щодо її виховання.

  • Постанова ВС від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20:

Ухилення усиновлювачів від виконання своїх обов’язків щодо виховання дитини, їхня відмова від неї і бажання скасувати усиновлення є підставою для позбавлення усиновлювачів батьківських прав щодо такої дитини та стягнення аліментів на її утримання.

  • Постанова ВС від 8 червня 2022 року у справі№ 362/4847/20:

Лише факт застосування до одного з батьків запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, який унеможливлює виконання ним батьківських обов’язків, не є безумовною підставою для позбавлення його батьківських прав.

4.1. Загальні підходи

Відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав. Постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 203/3505/19.

Лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку на краще, а позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною, бачитися з нею, звернутися до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Постанова ВС від 29 вересня 2021 року у справі № 459/3411/18.

Позбавлення батьківських прав батька чи матері, які, починаючи з моменту народження дитини, фактично самоусунулися (ухилилися) від її виховання, не піклувалися про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя тощо, відповідає найкращим інтересам дитини. Усі встановлені судами обставини справи дають ґрунтовні підстави для висновку, що відповідач, починаючи з моменту народження дитини, проживав окремо від нього, не виконував своїх батьківських обов`язків з його виховання протягом 16 років, не спілкувався із сином, не звертався до компетентних органів чи суду з приводу здійснення перешкод у вихованні сина, тобто фактично батько самоусунувся (ухилився) від виховання сина, не піклувався про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, що позбавляють відповідача можливості підставно заперечувати проти задоволення позову. У визначенні власного рішення Верховний Суд дійшов переконання, що відмова у задоволенні позову, найголовніше, не відповідає інтересам неповнолітньої дитини. Постанова Верховного Суду від 8 грудня 2021 року у справі № 311/563/20.

Непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки в рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їхніх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків. Постанова Верховного Суду від 6 жовтня 2021 року у справі N 320/5094/19.

4.2. Процедурні (процесуальні) аспекти

Чи має служба у справах дітей право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав ?

Згідно із Статтею 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім’ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров’я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

  • Озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується під час вирішення питання про позбавлення батьківських прав, оскільки вона може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким дитина через малолітній вік неспроможна надавати об’єктивну оцінку, та не завжди відповідає інтересам самої дитини. Постанова ВС від 13 липня 2022 року у справі № 705/3040/18.
  • Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, який повинен містити відомості щодо наявності виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування батьком / матір’ю своїми обов’язками і були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, що найкраще відповідатиме інтересам дітей. Постанова Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі N 243/13191/19-ц.
  • У разі посилання учасників сімейного спору на факти вчинення одним із них домашнього насильства суд обов’язково повинен перевіряти, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності. Постанова ВС від 22 червня 2022 року у справі № 757/33742/19-ц.

5. Юридичні наслідки позбавлення батьківських прав

Результатом набрання законної сили рішенням суду про позбавлення батьківських прав батька і/або матері є втрата всіх прав, заснованих на спорідненості з дитиною.

Такі особи:

  • а) втрачають право на виховання дитини;
  • б) втрачають немайнові права щодо дитини (втрачають право на спілкування з дитиною, визначення її місця проживання і навчання, тощо);
  • в) перестають бути представниками дитини;
  • г) втрачають права на пільги і державну допомогу;
  • ґ) не можуть бути усиновлювачами та опікунами;

д) не можуть розраховувати на майнові права, пов’язані з батьківством і материнством, які присуджувалися б їм при непрацездатності, а саме:

  • право на аліменти від такої дитини;
  • права на спадкування після цієї дитини;
  • права на управління майном дитини;
  • виплати аліментів, пенсій, грошової допомоги на дитину.

Дитина зберігає свої майнові права, засновані на факті спорідненості з особою, позбавленою батьківських прав, у тому числі: право на одержання аліментів від такої особи та на спадкування після неї.

У виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров’я дитини, орган опіки та піклування або прокурор мають право постановити рішення про негайне відібрання дитини від батьків. У цьому разі орган опіки та піклування зобов’язаний негайно повідомити прокурора та у семиденний строк після постановлення рішення звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав або про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав. З таким позовом до суду має право звернутися прокурор. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Відповідно до частини першої статті 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров’я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам – за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім’ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Верховний Суд. КЦС. Постанова від 25.01.2022 № 461/10261/20.

Першоджерело - https://tinyurl.com/dc89873y