9 листопада цього року відзначається 27-річниця з дня затвердження рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи.

Ця подія є символічною для України, адже наша держава обрала свій шлях до розбудови демократичного суспільства із застосуванням системи європейських цінностей. Саме з Ради Європи розпочався шлях України до формування спільної європейської політики.

Процес вступу України до Ради Європи

Процес вступу України до Ради Європи розпочався 14 липня 1992 року з моменту подачі заявки на вступ. 26 вересня 1995 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила позитивний Висновок №190 (1995) щодо заявки України на вступ до Ради Європи. Зазначений висновок мiстить в собi низку зобов’язань України щодо впровадження у нацiональне законодавство норм та стандартiв РЄ.

31 жовтня 1995 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про приєднання до Статуту Ради Європи». І вже 9 листопада 1995 р. у Палаці Європи у Страсбурзі Комітет міністрів РЄ затвердив рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи.

Коротко про Раду Європи

Рада Європи є провідною регіональною організацією із захисту прав людини. Рада Європи захищає права людини в рамках міжнародних конвенцій, таких як Конвенція про попередження та боротьбу з насильством щодо жінок та насилля в сім’ї та Конвенція про кіберзлочинність. Організація стежить за прогресом держав-членів у цих сферах, і надає рекомендації через незалежні контрольні експертні органи.

Рада Європи працює в тісному партнерстві з Європейським Союзом, співпрацює з Організацією Об’єднаних Націй, Організацією з безпеки і співробітництва в Європі, а також з багатьма країнами-партнерами по всьому світу.

Структура Ради Європи

1. Генеральний секретар – обирається Парламентською Асамблеєю терміном на п’ять років і очолює організацію, відповідає за стратегічне планування та керівництво програмною діяльністю та бюджетом Ради Європи, очолює та представляє Організацію. Сьогодні Генеральним секретарем Ради Європи є Марія Пейчинович-Бурич.
2. Комітет міністрів – це керівний орган Ради Європи, який складається з міністрів закордонних справ кожної держави-члена або їх постійних дипломатичних представників у Страсбурзі. Комітет міністрів визначає політику організації та затверджує її бюджет і програму заходів.
3. Парламентська Асамблея Ради Європи (ПАРЄ) – складається з 306 членів парламенту з 46 держав-членів. Асамблея обирає Генерального секретаря, Комісара з прав людини і суддів Європейського суду з прав людини. Асамблея створює демократичний простір для обговорення і спостерігає за виборами; її комітети відіграють важливу роль у вивченні актуальних проблем.
4. Конгрес місцевих і регіональних влад – інституція Ради Європи, яка відповідає за посилення місцевої та регіональної демократії у 46 країнах-членах. Конгрес складається з двох палат – Палати місцевих влад та Палати регіонів, а також трьох комітетів.
5. Європейський суд з прав людини – це постійний судовий орган, який гарантує всім європейцям повагу прав, закріплених в Європейській конвенції з прав людини. До суду можуть звертатися держави або окремi осoби, незалежно від їх національності після вичерпання всіх правових засобів національного захисту.
6. Комісар з прав людини – незалежно вирішує питання і звертає увагу на порушення прав людини. Сьогодні Комісаром Ради Європи з прав людини є Дуня Міятович.
7. Конференція міжнародних неурядових організацій – включає близько 400 міжнародних неурядових організацій, створює життєво важливий зв’язок між політиками і громадянами, а також є голосом громадянського суспільства у Раді Європи.

Використані ресурси:

1. Вступ України до Ради Європи. http://bit.ly/3TiWpvG
2. Закон України «Про приєднання України до Статуту Ради Європи». https://bit.ly/3DVqVpJ
3. Висновок № 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи. https://bit.ly/3WRtlyo
4. Council of Europe. http://bit.ly/3EkM3XT