7 грудня в Україні відзначають День місцевого самоврядування.

Свято було встановлено Указом Президента України від 25 листопада 2000 року № 1250/2000, враховуючи велике значення місцевого самоврядування для розвитку народовладдя, демократизації суспільних відносин та зміцнення української державності.

Правовий статус місцевого самоврядування визначений насамперед Розділом ХІ Конституції України. Згідно зі статтею 140 місцеве самоврядування – це право територіальної громади — жителів села чи добровільного об’єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста — самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Однак місцеве самоврядування в Конституції визначено не лише як право територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення, але як основа конституційного ладу і один з важливих принципів організації та функціонування влади в державі, а також як форма народовладдя, яке передбачає згідно зі ст. 5 Конституції України здійснення народом влади безпосередньо і через органи місцевого самоврядування.

На виконання положень Конституції 21 травня 1997 року був прийнятий Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», який визначив систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст:

• по-перше, безпосередньо шляхом проведення місцевого референдуму (стаття 7 Закону), загальних зборів громадян (стаття 8 Закону), ініціювання розгляду у раді (в порядку місцевої ініціативи) будь-якого питання, віднесеного до відання місцевого самоврядування (стаття 9 Закону), проведення громадських слухань (стаття 13 Закону);
• по-друге, через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад.

Закон передбачає здійснення місцевого самоврядування відповідно до принципів народовладдя, законності, гласності, колегіальності, поєднання місцевих та державних інтересів, виборності, правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає:

• територіальну громаду;
• сільську, селищну, міську раду;
• сільського, селищного, міського голову;
• виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;
• районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;
• органи самоорганізації населення

Державна політика України у сфері місцевого самоврядування спирається на інтереси жителів територіальних громад і передбачає децентралізацію влади – тобто передачу від органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування значної частини повноважень, ресурсів та відповідальності. В основу цієї політики закладено положення Європейської хартії місцевого самоврядування та найкращі світові стандарти суспільних відносин у цій сфері.

Початок реформи децентралізації було закладено Концепцією реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, що була схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р. Наступним кроком стало затвердження Плану заходів щодо її реалізації, які дали старт реформі.

Реформа децентралізації станом на сьогодні пройшла два етапи:

На першому етапі було прийнято основний пакет нового законодавства. Зокрема, мова йде про такі нормативно-правові акти:

1. Закони про внесення змін до Бюджетного та Податкового кодексів України у частині фінансової децентралізації.
2. Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» За 2015-2019 роки в Україні добровільно створено 982 об’єднані територіальні громади (ОТГ). Закон також запровадив інститут старост в ОТГ, які представляють інтереси сільських мешканців в раді громади.
3. Закон «Про співробітництво територіальних громад», що створив механізм вирішення спільних проблем громад. Співробітництво здійснюється у формах, визначених статтею 4 Закону.
4. Закон «Про засади державної регіональної політики». Державна підтримка регіонального розвитку та розвитку інфраструктури громад за час реформи зросла у 41,5 разів: з 0,5 млрд в 2014 до 20,75 млрд грн у 2019 році. За рахунок цієї підтримки в регіонах та громадах реалізовано у 2015-2019 роках більше 12 тисяч проєктів.
5. Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення повноважень органів місцевого самоврядування та оптимізації надання адміністративних послуг», що дозволило делегувати органам місцевого самоврядування відповідного рівня повноваження з надання базових адміністративних послуг.

Другий етап реформи припав на період 2020-2021 роки. 2020 рік став ключовим у питанні формування основного рівня місцевого самоврядування.

12 червня 2020 року Уряд затвердив новий адміністративно-територіальний устрій базового рівня. Відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів, в Україні сформовано 1469 територіальних громад, які покривають усю територію країни.

17 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про утворення та ліквідацію районів», згідно якої в Україні зменшилася кількість районів із 490 до 136.

15 липня 2020 року Верховна Рада України прийняла Постанову про призначення чергових місцевих виборів на 25 жовтня 2020 року. 16 липня були внесені відповідні зміни до виборчого законодавства. І 25 жовтня 2020 року відбулися місцеві вибори на новій територіальній основі громад і районів.

Однак на цьому реформа децентралізації не завершилася. Для успішного продовження реформи необхідно прийняти додатково ряд важливих законів:

1. Про засади адміністративно-територіального устрою України;
2. Про службу в органах місцевого самоврядування (нова редакція);
3. Про державний нагляд за законністю рішень органів місцевого самоврядування;
4. Про місцевий референдум.

Крім того, потрібно оновити Закон «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон «Про місцеві державні адміністрації» та внести зміни до Конституції щодо децентралізації, які необхідні для подальшого просування реформи та її завершення.

У результаті повноваження між рівнями управління повинні бути розмежовані за принципом субсидіарності. Мешканці громад мають бути забезпечені механізмами та інструментами впливу на місцеву владу та участі у прийнятті рішень.

Варто зауважити, що на сьогодні реформа децентралізації реалізується в надскладних умовах, пристосованих до реалій воєнного стану. За цей період Верховна Рада України прийняла, зокрема, такі закони: Закон «Про внесення змін до Закону України «Про засади державної регіональної політики» № 2389-IX; Закон «Про внесення змін до розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України щодо посилення гнучкості місцевих бюджетів та підвищення оперативності прийняття рішень» № 2390-IX.

16 листопада Верховна Рада України прийняла за основу нову редакцію законопроєкту «Про службу в органах місцевого самоврядування» (реєстр № 6504) (детальніше. https://bit.ly/3Bc2Fze).

Використані ресурси:

1. Конституція України. https://bit.ly/3TseSpO
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року. https://bit.ly/3BarXgP
3. Указ Президента України «Про День місцевого самоврядування» від 25 листопада 2000 року № 1250/2000. https://bit.ly/3Y0YNuw
4. Децентралізація. Загальна інформація. https://bit.ly/3VAkO1v