27 вересня 1991 р. в Україні почали діяти норми Конвенції ООН про права дитини як складова національного законодавства.

Україна була однією з перших держав, що ратифікували Конвенцію ООН про права дитини, яку називають «Світовою конституцією прав дитини». З часу ратифікації Конвенції Україною ухвалено більше 15 стратегій, концепцій і програм, спрямованих на вдосконалення законодавства у сфері захисту прав дітей.

Конвенція ООН про права дитини — міжнародний правовий документ, що визначає права дітей в державах-учасницях. Конвенція з прав дитини є першим і основним міжнародно-правовим документом обов'язкового характеру, що присвячений широкому спектру прав дитини. Документ складається з 54 статей, що деталізують індивідуальні права осіб віком від народження до 18 років (якщо згідно застосовним законам повноліття не настає раніше) на повний розвиток можливостей в умовах, вільних від голоду і нужди, жорстокості, експлуатації та інших форм зловживань. Учасниками Конвенції з прав дитини є Святий Престол і всі країни-члени ООН, крім США, Південного Судану і Сомалі.

Конвенція про права дитини https://bit.ly/3S7vN0R прийнята резолюцію 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Цей документ став важливим етапом розвитку міжнародного сімейного законодавства.

Конвенція ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 https://bit.ly/3SAoZbM та набула чинності для України 27 вересня 1991. Повертаючись до історії розбудови системи захисту прав дітей, варто відзначити, що у 1993 в Києві було створено Всеукраїнський комітет захисту дітей. Наслідуючи закріплені Конвенцією принципи і підходи, у квітні 2001 Верховною Радою прийнято Закон України «Про охорону дитинства» https://bit.ly/3flpb09

Українським Парламентом ратифіковано факультативні протоколи до Конвенції:

— про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції та дитячої порнографії https://bit.ly/3Rao00V

-щодо участі у збройних конфліктах. https://bit.ly/3UFzXyx

— щодо процедури повідомлень https://bit.ly/3r6vRBZ

За змістом Конвенції ООН про права дитини:

• Статті 1-4 визначають поняття «дитина», стверджують пріоритетність інтересів дітей та зобов'язання держав-учасниць вживати заходи для вільного від дискримінації здійснення прав, закріплених у Конвенції.
• Статті 5-11 визначають перелік прав на життя, ім'я, громадянство, право знати своїх батьків, право на піклування батьків, права та обов'язки батьків по відношенню до дітей.
• Статті 12-17 містять права дітей на вираження своїх поглядів, право на існування власного майна, на свободу думки, совісті і релігії, асоціацій і мирних зборів, доступ дитини до поширення інформації.
• Статті 18-27 визначають обов'язки держави щодо допомоги батькам і законним опікунам, а також захисту дітей від жорстокого поводження з боку осіб, що піклуються про них, права дітей, позбавлених сімейного оточення або усиновлюваних, неповноцінних в розумовому або фізичному відношенні, біженців, права дітей на охорону здоров'я, соціальне забезпечення і рівень життя, необхідний для їх розвитку.
• Статті 28-31 закріплюють права дітей на освіту, користування рідною мовою і культурою, сповідування своєї релігії, відпочинок і дозвілля.
• Статті 32-36 встановлюють відповідальність держави у захисті прав дітей від експлуатації, незаконного вживання наркотиків, спокушання, викрадення і торгівлі дітьми.
• Статті 37-41 забороняють застосовувати смертну кару і довічне тюремне ув'язнення без можливості звільнення за злочини, що були вчинені до 18 років, забороняють тортури і принизливі покарання для дітей, визначають права дитини при її звинуваченні в злочинних діяннях або позбавлення волі, а також права дітей на захист під час збройних конфліктів і війн. Держави зобов'язані вживати заходи щодо реабілітації та соціальної реінтеграції дітей-жертв, яких зневажали, експлуатували чи зловживали, і зберігають за собою право захисту прав дитини на більш високому рівні, ніж передбачено Конвенцією.
• Статті 42-45 розповідають про Комітет з прав дитини, про його структуру, функції, права та обов'язки, а також зобов'язують держави інформувати дітей та дорослих про принципи і положення Конвенції.
• Статті 46-54 вказують вирішення процедурно-правових проблем дотримання державами положень Конвенції. На відміну від багатьох конвенцій ООН, Конвенція з прав дитини доступна для підписання всіма державами, тому її учасником може стати той, хто не є членом ООН Святого Престолу.

Новаторство Конвенції полягає насамперед у тому обсязі прав, визначених для дитини. Деякі з прав вперше були зафіксовані саме в Конвенції.

• Чому Конвенцію називають «дитячою Конституцією»? — відповідь на ці та інші питання дізнавайтеся у Методичних рекомендаціях «Найкращі інтереси дитини у цивільному провадженні»

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, чи здійснюються вони державними, приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, має бути наданий такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя (ураховуючи при цьому права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, що відповідають за неї за законом), і для цього використовують всі відповідні законодавчі й адміністративні заходи.

Крім того, забезпечення інтересів дитини стосуються й інші статті Конвенції, як-от: стаття 9 (розлучення з батьками); стаття 10 (возз’єднання сім’ї); статті 18 (батьківські обов’язки); стаття 20 (позбавлення сімейного оточення та альтернативний догляд); стаття 21 (усиновлення); пункт с) стаття 37 (відокремлення від дорослих у випадку позбавлення волі); пункт 2 b) статті 40 (процесуальні гарантії, уключаючи присутність батьків у суді за кримінальним провадженням стосовно дитини, яка, як уважається, порушила кримінальне законодавство).

• «Найкращі інтереси дитини: актуальні питання судової практики» — публікація, що поєднує основоположні засади концепції забезпечення «найкращих інтересів дитини» за міжнародним правом та національним законодавством із підходом до їхнього відтворення крізь призму національної судової практики. https://www.hsa.org.ua/…/najkrashhi-interesy-dytyny…/
• Узагальнення рішень Європейського Суду з прав людини, які охоплюють різні сфери захисту прав дитини, здійснено у посібнику “Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та права дитини”, автором якого є Павло Пархоменко — голова Бахмацького районного суду Чернігівської області, лектор Вищої школи адвокатури НААУ, зокрема, базового курсу з основ дружнього до дітей правосуддя і спецмодулів проєкту “Адвокат дитини: від новачка до профі”. https://bit.ly/3dFU3ID

Цей день на КАЛЕНДАРІ ДИТИНСТВА позначив Сергій Москаленко, адвокат, член команди Центру «Адвокат дитини» ВША НААУ.

Література.

1. Україна відзначає 30-річчя введення в дію Конвенції про права дитини. Інформацю отримано з електроного ресурсу. Режим доступу: https://bit.ly/3LKDjfB

2.Конвенція про права дитини 1989 [Архівовано 22 травня 2017 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.

3. Конвенція про права дитини. Ратифікована Україною від 20.11.1989 р. . Інформацю отримано з електроного ресурсу. Режим доступу. https://bit.ly/3BKB7QW 25.09.2022 р.