24 березня – Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв

Коли світло правди згасає,

суспільство занурюється в темний світ

загроз, брехні та недовіри.

Антоніу Гутерреш,

Генеральний секретар ООН

Щороку 24 березня відзначається Міжнародний день права на встановлення істини щодо грубих порушень прав людини і гідності жертв.

Дата була встановлена до щорічного відзначення 21 грудня 2010 року Генеральною Асамблеєю ООН. 24 березня було обрано символічно, оскільки саме цього дня у 1980 році було вбито Архиєпископа Оскара Арнульфо Ромеро після того, як він засудив порушення прав людини.

Оскар Арнульфо Ромеро відстоював ідеї захисту життя та утвердження людської гідності, закликав до діалогу та опозиції до всіх форм насильства з метою уникнення збройної конфронтації.

27 квітня 1991 року була створена Комісія зі встановлення істини в Сальвадорі відповідно до Мексиканських угод для розслідування серйозних актів насильства, що мали місце з 1980 року, вплив яких на суспільство вважався таким, що вимагає невідкладного інформування громадськості про правду. У своєму звіті від 15 березня 1993 року Комісія задокументувала факти вбивства архиєпископа Оскара Арнульфо Ромеро проурядовими силами, так званими «ескадронами смерті». Він був застрелений найманим вбивцею під час меси 24 березня 1980 року.

У контексті грубих порушень прав людини і серйозних порушень гуманітарного права, родичі жертв масових страт, насильницьких зниклих, депортованих, викрадених дітей мають право на отримання вичерпної та достовірної інформації про події, що мали місце, включаючи встановлення осіб, винних у фактах, що призвели до таких порушень.

В умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України право на встановлення істини набуло особливого значення, адже йдеться про масові порушення прав людини: катування населення на тимчасово окупованих територіях, примусову депортацію дітей на територію рф, страти цивільного населення, сексуальні злочини тощо. За офіційними даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини з 24 лютого 2022 року до 26 грудня 2022 року зафіксовано 17 831 жертву серед цивільного населення в країні: 6 884 загиблих і 10 947 поранених (https://cutt.ly/94EzoMI). Крім того, з початку повномасштабної війни РФ проти України близько 15 тисяч людей зникли безвісти, ще 3,4 тисячі українських військовослужбовців перебувають у полоні (https://cutt.ly/X4Ezj3b). Право сімей знати про долю родичів є невід’ємним правом, реалізація якого має забезпечуватися державою.

Право на встановлення істини у світлі міжнародних документів

У дослідженні, проведеному в 2006 році, Управління Верховного комісара ООН з прав людини дійшло висновку, що право на правду про грубі порушення прав людини і серйозні порушення законодавства в галузі прав людини є невід’ємним і автономним правом, пов’язаним з обов’язком і зобов’язанням держави захищати і гарантувати права людини, проводити ефективні розслідування і гарантувати ефективні засоби правового захисту та відшкодування збитків.

У доповіді про право на встановлення істини за 2009 рік Управління Верховного комісара ООН з прав людини визначило найкращі практики для ефективної реалізації цього права, зокрема практики, пов’язані з архівами та документами, що стосуються грубих порушень прав людини, а також програми захисту свідків та інших осіб, які беруть участь у судових процесах, пов’язаних з такими порушеннями.

Право на правду простежується на рівні таких міжнародно-правових актів:

• Стаття 32 Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, визнає право сімей знати про долю своїх родичів;

• Стаття 33 Додаткового протоколу I передбачає, що сторони, які перебувають у збройному конфлікті, розшукують осіб, які зникли безвісти, як тільки це дозволять обставини;

• Стаття 24 Міжнародної конвенції для захисту всіх осіб від насильницьких зникнень від 20 грудня 2006 року, передбачає право жертв знати правду про обставини насильницького зникнення, хід та результати розслідування справи та про долю зниклої особи, а також встановлює зобов’язання держави-учасниці вживати належних заходів для розшуку, установлення місцезнаходження та звільнення зниклих осіб, а у разі смерті - установлення місцезнаходження, забезпечення поваги та повернення їхніх останків, забезпечувати у своїй правовій системі для жертви насильницького зникнення право на отримання швидкого, справедливого та адекватного відшкодування завданої їй шкоди та компенсації.

Цей день – своєрідне нагадування про необхідність вшановувати пам’ять тих, хто став жертвами грубих та систематичних порушень прав людини, тих, хто поліг у боротьбі за основоположні цінності та просування захисту прав людини, цей день має закарбуватися як уособлення важливого невід’ємного значення права на правду та встановлення справедливості.

Цікаві ресурси:

United Nations. International Day for the Right to the Truth Concerning Gross Human Rights Violations and for the Dignity of Victims (24 March). https://cutt.ly/q4EzXSM