Як нема без зірок небозводу,
Як блакиті без сонця нема,
Так і мови нема без народу,
І народу без мови нема.
Володимир Забаштанський
Мова – генетичний код нації, ідентифікатор, який виділяє з-поміж сотні народів, мова – це культурне багатство, історія народу, у мові відображені його нетлінні традиції, звичаї. Їй присвячені вірші та пісні, про неї складено поеми та нариси. Складно уявити державу без власної мови, бо без мови нація німа та не здатна до відтворення.
Про важливість відзначення дня рідної мови заявили у 1999 році на тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності.
В Україні Міжнародний день рідної мови відзначається з 2002 року, згідно з Розпорядженням Президента України № 34/2002-рп.
Сьогодні, відповідно до статті 10 Конституції України, державною мовою є українська. На захист рідної мови було також прийнято Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Але ми добре пам’ятаємо тяжку боротьбу українського народу за власну ідентичність, Україна пережила дуже багато актів лінгвоциду. Понад 4 століття в українців намагалися відібрати мову: законами, анафемами, указами, державними актами.
І сьогодні боротьба за українську мову продовжується, адже в теперішніх реаліях ми є свідками війни не тільки на полі бою, але й культурної війни, коли російська федерація хоче нав’язати свою культуру та свою мову, яскраво це проявляється на тимчасово окупованих територіях України, де українських вчителів змушують вчити дітей за російськими навчальними стандартами.
Нині українська мова виступає для нас зброєю у боротьбі з окупантами, допомагає відвойовувати нашу територіальну та духовну цілісність, є показником неабиякої волі, незламності і сили духу українців.
Тому Міжнародний день рідної мови – це не просто символ, цей день покликаний наголосити на консолідаційній функцій мови як інструмента єднання суспільства та важливості захисту власної мови.
Бережімо та плекаймо українську мову! Пам’ятаймо, мова – це душа українського народу!