19 червня 2015 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (A/RES/69/293) проголосила 19 червня кожного року відзначати Міжнародний день боротьби за ліквідацію сексуального насильства в умовах конфлікту з метою підвищення обізнаності про необхідність покласти край сексуальному насильству, пов’язаному з конфліктами, вшанування жертв і постраждалих від сексуального насильства в усьому світі та віддати пошану всім тим, хто мужньо присвятив своє життя і загинув у боротьбі за викорінення цих страшних злочинів.
Ця дата була обрана на знак прийняття 19 червня 2008 року резолюції Ради Безпеки 1820 (2008), у якій було засуджено сексуальне насильство як тактику ведення війни і перешкоду на шляху до розбудови миру. У Резолюції зазначається про важливість дотримання військової дисципліни, навчання військових щодо запобігання сексуальному насильству та реагування на нього, а також закликано сторони збройного конфлікту захищати цивільних осіб від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом.
У відповідь на зростання насильницького екстремізму Рада Безпеки прийняла резолюцію S/RES/2331 (2016), в якій вперше розглядається зв’язок між торгівлею людьми, сексуальним насильством, тероризмом і транснаціональною організованою злочинністю. Визнавши сексуальне насильство тактикою тероризму, вона також підтвердила, що жертви торгівлі людьми та сексуального насильства, вчиненого терористичними групами, повинні мати право на офіційне відшкодування як жертви тероризму (http://surl.li/ietdw).
Сьогодні світ зіштовхується з низкою загроз, що непропорційно впливають на жінок, дівчат, чоловіків, хлопців, літніх людей, вразливих категорій населення. Серед яких пандемія COVID-19, кліматична криза, відсутність продовольчої безпеки, а також конфлікти та гуманітарні надзвичайні ситуації.
Загострення сексуальних злочинів відбулося з початком війни в Україні. Росія застосовує сексуальне насильство у війні проти України, починаючи з 2014 року. Однак після повномасштабного вторгнення війська РФ кількість таких злочинів значно зросла, воююча сторона застосовує сексуальне насильство як один із методів ведення війни з метою залякування, підкорення, покарання цивільного населення, що перебуває на тимчасово окупованих територіях (http://surl.li/ieubk).
З початку повномасштабної агресії РФ в Україні зафіксовано 208 випадків сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом. Зокрема, це зґвалтування, каліцтво або насильство над статевими органами, примусове оголення, погрози та спроби зґвалтування, примус дивитися на сексуальну наругу над близькими тощо. Серед постраждалих 140 осіб – жінки, 68 – чоловіки, з них 13 – неповнолітні (12 дівчат і 1 хлопець). Розкрито 61 злочин (http://surl.li/iefyk).
Поруч з цим реальні цифри сексуальних злочинів є значно більшими, оскільки значна частка населення не готова свідчити про скоєне через страх піддатися осуду та осоромленню, ще раз відчути на собі травматичний досвід, а також не готовність ділитися із пережитим з будь-ким. У цій ситуації, безумовно, важливо гарантувати постраждалим цілковиту безпеку, повагу та надання комплексної психологічної та юридичної допомоги з огляду на підвищену чутливість питання.
Сексуальне насильство є порушенням принципів міжнародного права захисту прав людини та заборонене Конвенцією ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 1979 року, Конвенцією Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 2011 року.
Сексуальне насильство також порушує норми і принципи міжнародного гуманітарного права. Зокрема, під час міжнародного збройного конфлікту Женевські конвенції 1949 року захищають комбатантів, які не беруть участі в активних воєнних діях, від «насильства над їхньою особою»; військовополонені «за всіх обставин мають право на повагу до їхньої особи та честі»; цивільних осіб «слід захищати, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості громадськості», а жінки «потребують особливого захисту від будь-якого зазіхання на їхню честь, і, зокрема, захисту від зґвалтування, примушування до проституції чи непристойного посягання у будь-якій формі». Подібні заходи захисту застосовуються відповідно до Додаткового протоколу I до Женевських конвенцій. Так, заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі.
Сексуальне насильство визнається міжнародним злочином. Згідно Римського статуту сексуальне насильство входить до складу злочинів проти людяності та воєнних злочинів, які не мають строків давності.
В Україні зроблено важливі кроки у питанні створення необхідних умов для комплексної допомоги постраждалим від сексуального насильства, відповідно до їхніх потреб та з метою уникнення повторної травматизації потерпілих під час їхнього спілкування з правоохоронними органами.
3 травня 2022 року віцепрем’єр-міністерка з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України Ольга Стефанішина та Спеціальна представниця ООН з питань запобігання сексуальному насильству в конфліктах Праміла Паттен підписали Меморандум про співробітництво між Урядом України та ООН щодо запобігання та протидії сексуальному насильству в умовах війни.
Меморандумом, зокрема, передбачено:
• підтримку розробки та зміцнення національної політики та програм щодо запобігання та реагування на сексуальне насильство;
• вжиття заходів щодо зменшення ризику проти торгівлі людьми;
• посилення захисту внутрішньо переміщених осіб від сексуального насильства, а також тих, хто був змушений виїхати за кордон;
• зміцнення національних систем охорони здоров'я та соціальних служб для забезпечення доступу постраждалим від сексуального насильства, а також їхніх дітей, членів сімей та інших свідків до безперешкодних, своєчасних і орієнтованих на постраждалих послуг;
• зміцнення верховенства права та відповідальності за злочини сексуального насильства через підтримку сектору юстиції, включно з навчанням слідчих, прокурорів, суддів, поліцейських та іншого персоналу правоохоронних органів;
• сприяння збору доказів та проведення належного розслідування злочинів пов'язаних з сексуальним насильством;
• посилення спроможності сектору безпеки та оборони щодо запобігання сексуальному насильству тощо (http://surl.li/ietdb).
Україна зробила великий крок уперед, наблизившись до європейських цінностей, а українські правозахисники отримали ще один вагомий законодавчий інструмент у боротьбі проти насильства над жінками і проти домашнього насильства з ратифікацією 20 червня 2022 року Стамбульської конвенції (http://surl.li/ietpl).
16 червня 2023 року відбувся захід «Діємо на користь постраждалих» (Acting for survivors), організований з нагоди Міжнародного дня боротьби із сексуальним насильством в умовах конфлікту. У ході заходу учасники приділили увагу важливості співголовування України до 2024 року у новоствореному Глобальному альянсі із запобігання сексуальному насильству під час війни (http://surl.li/iefyk).
Корисні ресурси:
1. Міжнародний протокол із документування та розслідування сексуального насильства в конфлікті. http://surl.li/ietxa
2. Сексуальне та гендерно-зумовлене насильство під час збройного конфлікту. Бюро з демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ. http://surl.li/ietvk